“Имя Предстоятеля поминается во всех храмах
Украинской Православной Церкви
после имени Патриарха Московского и всея Руси”.

(Архієрейський собор Російської православної церкви, 29.11 – 03.12.2017)

На останньому Архієрейському соборі Російської православної церкви (РПЦ (МП),  який проходив  у Москві з 29.11 по 03.12.2017,  була прийнята низка рішень, що суттєво обмежили самоуправління Української православної церкви московського патріархату – УПЦ (МП).

Намагаючись “зберегти обличчя” голова філіалу РПЦ(МП) в Україні на єпархіальних зборах Київської єпархії заявив, що ці “добрі зміни” є “проявом братерського піклування” “церкви Матері”  щодо  УПЦ(МП). Піклування спрямованого на  те, аби остання “не  зійшла з правильної дороги” на своєму тернистому шляху до “русскаго міра”.

Одним із проявів такого “піклування”, на думку митрополита Київського Онуфрія, є “поминання у всіх храмах” УПЦ (МП) імені патріарха московського – Кирила.

Поминання–непоминання Кирила в Україні має свою історію. Починаючи від березня 2014 року, у зв’язку із агресією Російської Федерації, в єпархіях УПЦ (МП) поширилася практика “непоминання” під час богослужінь імені предстоятеля РПЦ (МП). Кирил прямо асоціювався у багатьох вірних із війною на Сході, із “русскім міром”. Відвертий зв’язок УПЦ(МП) з Москвою муляв очі. Практика непоминання патріарха московського у церквах в Україні здавалася кліру УПЦ(МП) тією маленькою поступкою мирянам, на яку митрополит Київський цілком міг погодитися, аби зберегти свою єдність із Москвою. Але він виступив категорично проти неї.

“Патріарх Кирил є ідеологом “русского міра”, але, за великим рахунком, він в нього не вірить, так само як в часи Брєжнєва чи Горбачова комуністи не вірили в комунізм. Так ось, митрополит Онуфрій дійсно вірить в “руський мір”. В часи Великої французької революції про таких казали: “він більший рояліст, ніж сам король”, – зазначив  тоді секретар Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату Євстратій Зоря. І це дійсно так.

Втім, не дивлячись на накази Онуфрія, рух “непоминання” зростав. Парафії УПЦ (МП) стали переходити під омофор Патріарха Київського. І митрополит був змушений піти на  поступки. 28.12.2015 на єпархіальному зібранні Київської єпархії він офіційно дозволив своїм клірикам не поминати патріарха московського під час богослужінь.

Москва різко негативно поставилася до такого кроку митрополита. І, не дивлячись на те, що  норми, яка б закріплювала обов’язкову необхідність поминання московського патріарха у церквах України, ніколи не було ні в статуті РПЦ (МП), ні в статуті УПЦ (МП), вирішили поставитися до цього принципово. 03.12.2017 на  Архієрейському соборі ця норма була прямо внесена до статуту РПЦ (МП). Тобто була закріплена  юридично.

У відповідь на це в Україні розпочався “бунт”. Наступного дня після прийняття у Москві цього рішення на Дніпропетровщині, протестуючи проти обмеження самостійності УПЦ, парафія московського патріархату на чолі із архімандритом перестала поминати патріарха Кирила. Архімандрит Арсеній, доктор богослов’я, настоятель храму Сергія Радонєжського Кам’янської єпархії УПЦ (МП), яка охоплює частину області, письмово сповістив єпархіального архієрея про своє рішення припинити поминати за богослужінням московського патріарха. Цей крок парафія пояснила протестом проти рішень останнього Архієрейського Собору РПЦ, які “…позбавили основних прав і привілеїв УПЦ … документально зафіксувавши перетворення Української Православної Церкви на церковну одиницю з правами Екзархату як це було до 1990 року”. 

Не буди лихо поки воно тихо.

З огляду на невдалий візит  у середині грудня делегації РПЦ (МП) до Константинополя, митрополит Онуфрій навіть дозволив собі публічні судження із критикою Варфоломія І та його тенденцій “обожнення людини”, наступні апеляції до практик Вселенської Патріархії архімандрита Арсенія виглядають більш ніж промовисто…

“Обрання Митрополита та Єпископів, судові справи, традиції богослужіння та мова його звершення, приготування й освячення мира, друкарство – все це Київська Митрополія (за часів  перебування Київської церкви у складі Константинопольського Патріархату, 862 – 1686 років) вирішувала сама мудрим керівництвом своїх Митрополитів і через регулярно скликані ними Собори”, – зазначає архімандрит у своєму листі до керівництва УПЦ (МП).

Нагадаємо, що все це відбувається на фоні невизнання Вселенським Патріархом “канонічного статусу УПЦ (МП) в якості невід’ємної частини Московського Патріархату” та намагань Москви вмовити Константинополь “лікувати розкол” в Україні, а “не узаконювати” його.

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]