Серб Велько Гашич був головним конструктором літака F-5. У 1980-му Югославія навіть розглядала можливість закупівлі “Фрідом файтерів” для поповнення своїх військово-повітряних сил, адже ця машина виявилася дуже вдалою, ефективною в бою та недорогою. Югославський пілот Суад Хамзіч навіть провів пробні польоти на F-5 на авіабазі в штаті Аризона. Але МіГ-21, що програвав F-5-му в усіх боях, виявився дешевшим і в 1999-му в небі над Сербією МіГи зустрілися в бою з F-5, і не лише з ними.

Уславлену “Дакоту”, пасажирський і військово-транспортний літак, що під маркою Лі-2 випускалася також в СРСР і літала до 1974 року, а також B-29 (бомбардувальник, що скинув атомні бомби на Хіросиму та Нагасаки) розробив болгарин Асен Йорданов.

Вертольоти взагалі стали слов’янським пріоритетом: це не лише росіянин з Києва Сікорський, колишній австро-угорський підданий Антон Ґазда, американський серб Драго Джованович і поляки Френк Козловський і Френк Пясецький. Пясецький – “король” породільної схеми, гелікоптери його розробки воювали в Кореї та Вєтнамі, а “Чинук”, що досі перебуває на озброєнні морської піхоти США й випускається за ліцензією в Японії та Італії, є найважчим гелікоптером США.

Молдаванин Георгій Бозетат, випускник Харківського політехнічного інституту, емігрувавши до Америки, не лише заснував власну авіабудівну фірму та розробив гелікоптер чотиригвинтової схеми (що нині застосовується в квадрокоптерах), а й продав свій літальний апарат американському військовому відомству – у 1922 році ця машина була прийнята на озброєння в Америці і стала першим військовим гелікоптером у США. Згодом Бозетат став експертом НАСА (яке тоді ще називалося НСА).

Якщо згадувати неслов’ян із числа православних емігрантів, відомих американських авіаконструкторів, слід згадати й грузина Олександра Картвелі: P-47 “Тандерболт”, F-84 “Тандерджет”, F-105 “Тандерчіф”, A-10 “Тандерболт-2” – його дітища. Так, ідеться про саме той А-10, що якнайкраще показав себе в Іраку та Сербії.

Безумовно, українці теж не пасли задніх в авіаційній галузі. Першим назву Костянтина Захарченка. Він народився в 1900 році в Любліні, середню освіту здобув у київський гімназії, а вищу – у Санкт-Петербурзі та в Массачусетському технологічному інституті: Польща, Україна, Росія, США, Китай, знову США.

На початку 30-х років Захарченко працював на авіабудівній фірмі ще одного білоемігранта-авіатора Бориса Корвін-Круковського. Рід Корвін-Круковських, що походив від Глинських, належав до шляхти ВКЛ і до герба Сліповорон, однак був у роду їхньому і стародубський козак Іван Корвін-Круковський. А дівоче прізвище Софії Ковалевської – також Корвін-Круковська.

У 1934-му Костянтин Захарченко підписав контракт із китайським урядом і поїхав до Китаю. Йому довелося не лише розробляти перший китайський винищувач, а й створювати всю авіабудівну галузь у цій країні. За кілька років у Китаї вже працював авіазавод у провінції Гуандун, випускалися як вітчизняні (конструкції Захарченка) літаки “Фусін”, так і ліцензійні: радянські І-15 та І-16, американські P-36 Hawk. У 1943-му Захарченко повернувся до США.

У МТІ Захарченко вчився разом з Джеймсом Макдоннелом, який з другої спроби у 1939 році заснував власну авіабудівну компанію McDonnell Aircraft Corporation (“Фантом” і “Фантом-2”, а також багато інших цікавих і корисних літаків). Макдоннел запропонував колишньому однокурснику очолити вертолітний відділ компанії. У 1943-1948 роках, коли Захарченко працював у Сент-Луїсі на фірмі Макдоннела, він розробив найважчий (на той час у світі) вертоліт поперечної схеми XHJD-1, а також займався пріоритетною для фірми темою реактивних вертольотів – на жаль, темою безперспективною. Пішовши від Макдональда, Захарченко взяв участь у розробці першої американської протикорабельної ракето-торпеди на фірмі Фейрчайльда. Помер Костянтин Захарченко у 1987 році.

Михайло Струков, родом із Дніпра, міста, що у 1883 році, коли він народився, називалося Катеринославом. У 1908-му закінчив КПІ, емігрував до США у 1923 році, а в 1943-му заснував авіабудівну фірму Chase Aircraft, у заступники взявши Михайла Григорашвілі. Америка готувалася до висадки в Нормандії, тож військовим були потрібні десантні планери. Струков і Григорашвілі розробили кілька планерів для потреб десантних військ. Згодом, у 1946-му на базі найбільшого з них сконструювали військово-транспортний літак YC-122, розрахований на взвод десантників. У 1949 році в небо піднявся військово-транспортний літак С-123 “Провайдер”, яких на заводі того ж Фейрчайльда випустили 300 штук, і який успішно застосовувався американськими військами у В’єтнамській війні.

Михайло Струков, після ліквідації компанії Chase заснував нову фірму, яку так і назвав – Strukoff Aircraft Corporation, та успіху з нею не досяг. Помер він у 90 років у 1973-му.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram