Більшість людей у нашій країні не хоче демократії, ба більше – вони не знають, що це таке. Тому, багатьом були незрозумілі досягнення попередньої влади (це як у дворічної дитини спитати чи хороша книга “Кобзар” тоді, коли їй подобається розглядати “Монстрики”), і більшості здається, що в діях нинішньої все О’Кей і все прикольно.

Тисячоліття не владні над людською сутністю. У часи Стародавнього Риму, відлік, якого почався ще в 753 року до нашої ери (тобто понад 2 000 років тому) люди також хотіли “хліба й видовищ”. Спочатку були гладіаторські бої, потім повномасштабні бої, далі – бої на заповненій водою арені. Усього цього з часом ставало мало, тому люди вимагали чогось нового, безсоромнішого й кривавішого. Люди пищали від захвату, коли спостерігали як розіп’ятих дівчат, змащених коров’ячими вагінальними соками, ґвалтували дикі бики. Чи із задоволенням дивились, як якісь бідолахи намагалися плисти в дірявих човнах у воді, що кишіла крокодилами.

Здавалося б, що 2 000 років – ціла вічність і ті люди, настільки давні та з дикими інстинктами. Але ні. Люди й сьогодні такі ж. Ми не готові до демократії. Ми хочемо анархії з безкоштовним хлібом і видовищами. І виходить, що нас таких можна стримувати лише авторитаризмом, бо інакше стріху знесе. Я читаю в соціальних мережах: “Коли вже посадиш?”, “Де посадки?” (це найкультурніші варіанти). Вдумайтесь, не “Коли покараєте винних?”, а саме: “Де посадки?” тощо. А не спадає на думку, що сьогодні ви споглядаєте арену, а завтра на арені ви?. Бо якщо ви хочете, щоб усіх за все саджали, то, повірте, і для вас знайдуть, за що посадити.

У демократичній країні не ліквідовують опонентів і людей з іншою думкою. Їх можуть боятися, поважати, зневажати, але не саджають, а намагаються перемогти іншими інтелектуальними способами.

Тому, люди, вмикайте мізки. Не буде наша держава для одних поліцейською, а для інших демократичною. Ви хочете повернутись в Старий Рим чи може до ще нещодавньої Московії під боком, де за мізерну провину шмагали батогом до напівсмерті? Чи все ж хочете бути частиною суспільства, в якому буде вирощуватись культура рівності прав і свобод? А це не в одну секунду робиться. І не з маріонетковою владою, яка хоче саджати всіх, хто є альтернативою. Як казав Томас Стренз Еліот: “Не можна побудувати дерево: можна тільки посадити й доглядати його, чекаючи поки воно виросте…”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram