Єднання, примирення, консолідація, консенсус – терміни, які масово заполонили суспільний, офіційний, політичний, інформаційний та науковий дискурси в Україні останні “постмайданні” роки.

Про них говорять у своїх публічних виступах українські високопосадовці, державні очільники, громадські активісти, політичні діячі, науковці. Одна деталь для прикладу: остання Національна доповідь Національної академії наук України має назву “Україна: шлях до консолідації”, і в її підготовці взяли участь фахівці 8-ми наукових установ.

При цьому терміни використовуються абсолютно різні. Серед найбільш уживаних: суспільний / політичний / етнополітичний / соціальний консенсус, національна єдність, взаєморозуміння, соціальна солідарність, консолідація, національний / суспільний діалог, примирення, національне примирення.

Протягом 2014–2015 років основним водорозділом у суспільстві були політичні погляди й уподобаннями і, відповідно, пріоритети векторів зовнішньополітичного розвитку. Але численні соціологічні дослідження, особливо 2017–2018 рр., фіксують вже у цьому питанні наявність оптимістичної більшості.

Саме для того періоду характерний вислів “пошуки шляхів примирення”. На початку він був пов’язаний із підтримкою / не підтримкою і, відповідною, кардинальною різною оцінкою і ставленням до самих протестних акцій (Майдан – Антимайдан). Але більшою мірою питання примирення загострилося з першими втратами української нації під час російсько-української війни, які стали для країни справжнім шоком. Суспільство, якому понад двадцять років прищеплювалася міфологема заледве чи не єдиної на пострадянському просторі країни, на території якої не проливається кров і не відбуваються бойові дії, вкрай болісно переживало процес державницького і громадянського переосмислення. Ще не вгамувався жах від розстрілу “Небесної сотні”, як їй на зміну прийшла “Небесна ескадрилья”.

Не важко спрогнозувати, що тема консолідації набуде нового звучання під час виборчих перегонів, які з незворотністю грозової хмари останніх червневих днів 2018 року насуваються на Україну. Для деяких лідерів та їх політичних сил майбутні вибори – можливо, останній дарований долею шанс “взяти” омріяний політичний олімп, для інших – стандартна процедура, але в будь-якому випадку варто очікувати штучного загострення й політизації цього питання. Протягом доброго десятку останніх років найгострішим під час передвиборчих баталій було мовне питання – згадаймо, скільки лише маніпуляцій довелося витримати українському виборцю! Сьогодні на мову ставку зроблять хіба що відверті аутсайдери – і то не факт, адже саме життя дало на нього остаточну відповідь. А значить, психологи-консультанти і політтехнологи політичних партій будуть видумати нові теми, які найболючішим чином можуть вплинути на суспільну думку. Недаремно вже зараз експерти побоюються, що прийдешні вибори будуть найбруднішими за всю нашу історію. Щоправда, такі думки лунають під час кожних виборів, але ж…

У зв’язку з цим великий інтерес становлять дані 2-х всеукраїнських репрезентативних опитувань, здійснених Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України у 2012 та 2015 рр. Перше мало назву “Українське суспільство напередодні парламентських виборів – 2012: громадська думка та електоральні наміри”, друге – “Взаємодія держави і суспільства, символічний простір народу та українсько-російські взаємини у дзеркалі громадської думки”.

Масове опитування 2012 року проводилось за вибіркою, що репрезентує доросле населення України віком від 18 років і старше методом інтерв’ювання. Загалом опитано 2002 респонденти у 228 населених пунктах, з яких 110 – міські, 118 – сільські. Похибки вибірки становить 2,2%. Підкреслимо – опитування здійснене 2012-го, а отже, містить також і дані з Донецької та Луганської областей та АР Крим.

Сьогодні ця, образно кажучи, “довоєнна соціологія” є унікальним матеріалом, вона не містить пов’язаних з війною емоцій, а значить – немає підстав для політичних маніпуляцій та звинувачень в зааангажованості.

Масове опитування 2015-го проводилось за вибіркою, що репрезентує доросле населення України віком від 18 років і старше методом інтерв’ювання. Загалом опитано 1200 респондентів у 117 населених пунктах, з яких 58 – міські, 59 – сільські за винятком АР Крим та м. Севастополь. З огляду на неможливість проведення опитування в захоплених сепаратистами населених пунктах Донбасу було збільшено відповідно квоту респондентів на звільнених територіях. Похибки вибірки становить 3,2%.

Ці 2 опитування містять спільний для обох розділ, присвячений вивченню уявлень громадян України про національні символи. В обох опитуваннях пропонувалося 27 варіантів відповідей на запитання: “Що для вас особисто є символом України?”.

У зведеній порівняльній таблиці десятка лідерів (із загалом 24-ох позицій) представлена у табл. 1. Тут прекрасно все: і динаміка, і “непохитність” державної символіки – і особливо її шалений стрибок у відсотках, і “стійкість” першої трійки лідерів, яку закриває національна кухня (ну, горілка з перцем – куди ж без неї?). Попри жарти, звертає увагу суттєве зростання у відсотках складових національної культури – національного вбрання, національних страв, національних музичних інструментів.

Таблиця 1

Жовтень 2003 р. Місце у рейтингу Червень 2009 р. Місце у рейтингу Серпень 2012 р. Місце у рейтингу Жовтень 2015 р. Місце у рейтингу
Державна символіка (синьо-жовтий прапор, тризуб, Гімн “Ще не вмерла України …”) 37,8 1 46,0 1 64,2 1 68,1 1
Національне вбрання, вишиті рушники 34,6 3 43,6 2 49,3 3 61,4 2
Національні страви і напої (хліб із салом, борщ, галушки, горілка з перцем і т.п.) 35,2 2 41,2 3 51,1 2 44,3 3
Українська народна пісня 31,2 4 27,4 52 39,2 4 38,8 4
Дніпро 27,9 7 31,1 4 27,8 7 37,6 5
Червона калина 28,6 5 23,7 8 24,3 8 36,8 6
Національні музичні інструменти (кобза, бандура, трембіта) 20,9 9 26,0 6 31,5 5 35,9 7
Карпатські гори 15,0 15 24,7 7 21,9 10 29,2 8
Майдан Незалежності в Києві Не було у списку 14,3 15 20,5 11 27,9 9
Національна валюта (гривня) 18,6 10 20,8 10 28,5 6 27,4 10
комуністична і радянська символіка (червоно-синій прапор, п’ятикутна зірка, серп і молот) 5,7 25 4,7 24 3,7 24 1,3 24

Далі у порядку зменшення йдуть такі символи: пшеничне (житнє колосся); гетьманська булава; острів Хортиця; верби і тополі; Тарасова могила на Канівській кручі; Чорне море; ФК “Динамо” (Київ); зброя та спорядження українського козацтва; сучасні вітчизняні літаки (АН-124 “Руслан”, АН-225 “Мрія”, АН-148, АН-158 та ін.); Донбас; Чорнобиль; церковна і релігійна символіка; ФК “Шахтар” (Донецьк); і на завершення – комуністична і радянська символіка. Цікавий факт: “декомунізація” суспільної свідомості де-факто відбулася задовго до переломних подій – як свідчать дані, цей пункт посідав стабільне останнє місце в опитуваннях починаючи з 2003 року.

Звісно, що російська агресія, окупація Криму і частини території Донецької та Луганської областей відтепер загострили питання регіонального зрізу у відповідях. Особливо цікаво порівняти дані по регіонах 2012-го і 2015-го – які ж зміни відбулися в громадській думці мешканців східного і південного регіонів за ці страшні переломні роки? Який символ найдорожчий для українця – незалежно від регіону його проживання?

Оскільки зведена таблиця виглядала б уже дуже масивно, дані подаються окремо.

Регіональний розріз національної символіки, 2012 р.

Таблиця 2

Західний регіон Центральний регіон Східний регіон Південний регіон
Державна символіка (синьо-жовтий прапор, тризуб, Гімн “Ще не вмерла України …”) 74,9 66,2 59,9 55,4
Національні страви і напої (хліб із салом, борщ, галушки, горілка з перцем і т.п.) 41,3 47,6 58,4 55,4
Національне вбрання, вишиті рушники 53,2 54,2 41,8 49,7
Українська народна пісня 41,3 43,5 29,3 49,0
Національні музичні інструменти (кобза, бандура, трембіта) 28,7 36,4 29,0 29,9
Національна валюта (гривня) 19,9 31,4 29,9 29,9
Дніпро 29,5 29,2 25,4 27,9
Червона калина 38,2 31,0 10,2 22,8
Пшеничне (житнє) колосся 26,4 24,8 17,8 19,7
Карпатські гори 35,4 23,3 14,6 17,3

А тепер порівняймо дані 2012 р. з даними 2015 р.

Регіональний зріз опитування 2015 р., табл. 3.

Таблиця 3

Західний регіон Центральний регіон Східний регіон Південний регіон
Державна символіка (синьо-жовтий прапор, тризуб, Гімн “Ще не вмерла України …”) 79,0 73,6 49,9 73,9
Національне вбрання, вишиті рушники 62,5 69,3 55,5 47,0
Національні страви і напої (хліб із салом, борщ, галушки, горілка з перцем і т.п.) 37,1 44,4 49,6 44,8
Українська народна пісня 43,8 44,7 31,6 26,9
Дніпро 35,2 39,9 42,2 23,1
Червона калина 51,3 21,2 10,6 24,6
Національні музичні інструменти (кобза, бандура, трембіта) 36,7 44,7 28,0 23,9
Карпатські гори 30,0 34,2 23,6 24,6
Майдан Незалежності в Києві 37,1 32,9 20,9 10,4
Національна валюта (гривня) 38,6 29,8 16,5 23,9

З одного боку – бачимо суттєве зменшення у відсотках фактично по всіх питаннях. З іншого – цифри, що стосуються державної символіки, дозволяють стверджувати: створення єдиної української політичної нації розпочалося. І, можливо, синьо-жовтий прапор, тризуб і Гімн просто “перетягнули ковдру” на себе, ставши основним об’єднавчим символом для сучасної України.

Ці дані соціологічних опитувань свідчать: чинники для консолідації української нації є, і їх не мало. Той факт, що переважаючою є державна символіка – синьо-жовтий прапор, тризуб та Державний гімн, а решта інших із першої десятки лідерів мають чітку виражену національну соціокультурну складову, є достатнім підтвердженням монолітності, згуртованості та єдності української нації, і, відповідно, формування загальної національної ідентичності. Розділити Україну вже не вдалося. Залишилося знайти оптимальні формули об’єднання. І ними також можуть виступати явища соціокультурної сфери. Не політикою ж єдиною…

Символи – це наша підсвідомість. Маніпулювати ними можна – але результат може бути непередбачуваний.

Всі приведені дані є у вільному доступі на сайті Інституту соціальної і політичної психології НАПН України.

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]