Наталія Наум – видатна українська акторка. Всі її добре знають за роллю Галі в неперевершеному комедійному фільмі “За дома зайцями”. Проте в мистецькому доробку Наталії понад сімдесят ролей, в яких вона розкрила свій неперевершений талант.

Наталія народилася 14 січня 1933 року в селі Старий Мізунь, Станіславського воєводства в багатодітній родині, була тринадцятою дитиною. Ще з шести років дівчинка дуже хотіла вчитися, одягала свою найкращу сукенку і з поважним видом говорила подружкам, що йде на навчання. Відсидівши кілька годин у кущах, з не меншим повагом верталася назад, буцімто зі школи. Потім почалася війна. У 1942-му батько помер від голоду, за рік відійшла в засвіти мати, її забрав тиф. Наталю відправили до Долинського сиротинця, пізніше вона виховувалася в школі-інтернаті в Калуші. Після дівчина здобувала освіту в ремісничому училищі в Чернівцях, а також брала активну участь у художній самодіяльності. Саме там запримітило керівництво Чернівецького театру акторські здібності Наум. Її запросили в допоміжну трупу театру. Ролі їй вдавалися легко, невимушено, зовсім скоро про неї почали писати в пресі, а на спектаклі з її участю охоче йшов глядач.

Наталія вступила до культосвітнього технікуму, але театр не покинула. Найпомітнішою роботою на той час стала роль Парасини в виставі “Земля” (за твором Ольги Кобилянської). У 1953-му розпочалися зйомки фільму “Земля”, Амвросій Бучма якраз шукав актрису на роль Парасини. Із пропонованих акторок він не вибрав жодної. Тоді спитав чи є ще хтось, але йому відповіли, що ті артистки не вартують його уваги. Проте режисер наполіг, щоби йому показали всіх. Коли він побачив Наталію, то вигукнув до режисера Швачка: “Де ти знайшов це дивовижне дитя? Парасиною буде вона!”. Так Наум увійшла до кіна. Наталія Ужвій, яка також знімалася в цій стрічці, допомагала молодій актрисі. По завершенню зйомок Бучма запитав у дівчини, що вона планує робити далі, і отримав відповідь – хочу вчитися. За словами Наум вона самотужки, без протекції вступила до театрального інституту імені Карпенка-Карого. Про те, що вже знімалася в кіні нікому не говорила.

У 1957 році Наталя закінчила інститут і пішла працювати на Київській кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка. Вона знялася у таких стрічках: “Поема про море” – Олеся, “Таврія” – покоївка, “Олекса Довбуш” – Марічка, “Це було навесні” – Маруся, “Врятуйте наші душі” – Кетрін тощо.

У 1961-му, після Куренівської трагедії (техногенна катастрофа, що сталася в Києві 13 березня 1961 року, коли потужний селевий потік із Бабиного Яру крізь прорвану дамбу затопив Куренівку й призвів до численних жертв) Наталія впала в депресію. Вона на власні очі бачила, як трупи складали в штабеля, їх було стільки, що і порахувати не можна. Жінці пригадалася війна, смерть батьків. Меланхолія, пригніченість, спустошеність. Наталія відмовилася від ролі Галі в комедії “За двома зайцями”. Їй здавалося, що на фоні трагедії грати в комедійному фільмі не по-людськи. Режисер Віктор Іванов буквально витяг актрису з лікарняного ліжка на знімальний майданчик.

“Ніхто тоді й не думав, що цей фільм переживе час. Про фільм заговорили тільки після того, як його продали в соціалістичні країни Східної Европи. Я була на фестивальному перегляді в Польщі. У польському перекладі фільм був чудовий. Його прийняли з першого разу і демонстрували багаторазово. На відміну від Радянського Союзу, де його навіть не помітила преса. Одна зі складових успіху фільму – підбір акторів. І тут потрібно зняти капелюха перед Віктором Івановим. Галинка – типова українська дівчина. Це моя сутність, зіграти цю роль мені нічого не вартувало”, – розказала Наталія в інтерв’ю газеті “Факти”.

Наталія була заміжня за кінорежисером Володимиром Денисенком. Вони познайомилися в інституті. Як згадувала сама акторка, заміж вона вийшла несподівано навіть для самої себе. Вони кілька разів зустрічалися в компанії друзів. А того дня разом вийшли із гуртожитку, Володимир намагався пригостити дівчину арахісом, а вона відмовлялася. А потім Денисенко сказав, що хотів би подивитися її на фото, Наталія показала паспорт зі світлиною. Чоловік пильно подивився, а потім поклав документ собі в кишеню і сказав, що вони йдуть подавати документи в РАГС. Отак Наталія стала дружиною Володимира. Попри таке спонтанне рішення, вона жодного разу не пошкодувала про це. У пари народилося двоє синів – Олександр (актор, сценарист, кіноактор, режисер) і Тарас (український радянський кінорежисер, сценарист та педагог).

Загалом за свою сорокарічну кар’єру Наум зіграла сімдесят ролей. Чимало фільмів із її участю увійшли до скарбниці національного кінематографа. У 1974-му Наталя отримала звання народної артистки Української РСР. За часів незалежної України акторка вбула вшанована Державною премією України імені Олександра Довженка за роль у фільмі “За двома зайцями”, у 2003-му нагороджена Орденом княгині Ольги III ступеня.

Наталія жила в центрі Києва, на вулиці Грушевського. На початку березня 2004 року прорвало трубу центрального опалення, і Наум довелося жити два дні серед окропу, який лився прямо зі стелі. Аварію ліквідувати не поспішали. На додачу захворіла внучка, яка проживала разом із бабусею. Всі переживання тяжким каменем лягли на серце жінки. Зрештою воно не витримало навантаження. 22 березня того ж 2004 року Наталія Наум відійшла у засвіти в міській лікарні. Її поховали на Байковому кладовищі поруч із чоловіком, який спочив ще в червні 1984 року.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram