Тендітну балерину, харків’янку Наталію Дудинську порівнювали з блискавкою, вона немов літала на сцені. Але щоб досягти тієї легкості юна балерина до потемніння в очах відточувала кожен рух. Її називали одержимою. Проте дівчина, у скривлених пуантах, вперто йшла до своєї мети – стати однією з найкращих.

Наталія народилася 21 серпня 1912 року в Харкові, у родині генерала Михайла та Наталії Дудинських. Мати дівчинки все життя мріяла стати балериною, але рідня їй заборонила, адже не гідно було дворянці займатися “танцюльками”. Попри заборону, дівчина все ж брала приватні уроки балету й виступала під псевдонімом Тальорі. А коли вийшла заміж, то в Харкові відкрила свою танцювальну студію. Найвідомішими вихованками жінки були циркачка Ірина Бугримова та співачка Клавдія Шульженко. Її донька Наталочка так само, як і мама, з дитинства захоплювалася цим мистецтвом.

Вчасно помітивши талант дитини, Дудинська-старша доклала всіх зусиль, щоби донька отримала якісну хореографічну освіту. Спочатку сама її навчала, а потім повезла в Петроград до відомої викладачки, щоб та ознайомилася з талантом Наталки. Педагогиня оцінила старання юної балерини, але відправила додому, бо їй ще треба було чимало вчитися.

По поверненню Дудинські отримали телеграму: “Прийнята. Негайно повертайтеся”. Мати на радощах продала майно, зачинила студію і знову повезла доньку в училище. Комісія вирішила дати ще один шанс, тому права на помилку в Наталки не було, а найбільше вона боялася підвести матір. На підготовку їй дали лише пів години, на ногах були чужі туфлі, які раз по раз злітали, але дівчина з честю вистояла й склала іспит.

В училищі Дудинська проявила себе як старанна учениця, займалася з якоюсь фанатичною відданістю. Навіть коли закінчувалися заняття, вона продовжувала відточувати па, одержима, намагалася кожен рух довести до досконалості. Водночас вона була не просто технічною танцівницею, а й обдарованою драматичною артисткою.

22 червня 1931 року на випускному спектаклі Наталя танцювала в балеті “Корсар”. Її партнером став випускник того ж училища Костянтин Сергєєв. Тоді ще ніхто не знав, що в майбутньому вони стануть не лише найкращою балетною парою, а й подружжям. Але це буде потім. А наразі Наталія блискуче продемонструвала на сцені свій талант. Не лише мати, а й педагоги були в захваті від техніки й артистизму дівчини.

Перший сезон і Дудинська отримала головну партію Одетти-Оділії в “Лебединому озері”. Після були партії Аврори, Жизель, Нікеї, Медори, і всюди різна, неперевершена та своєрідна.

Але в неї була головна конкурентка – Галина Уланова, яка вже купалася в променях слави, а молодій Наталії ще належало довести свою першість. Вона зовсім була не схожа на витончену артистку з неспішними манерами. Це був який згусток енергії, кульова блискавка. Вона не виходила на сцену, а влітала на неї, недарма її називали “королевою швидких темпів”. Її оберти були схожі на дзиґу. Кожен спектакль Дудинська перетворювала на особистий бенефіс, а глядачі немов опинялися в полоні її блискавичних виступів. Але затьмарити Уланову ніяк не вдавалося, вона часто була її дублеркою, а тому залишалася за спиною Галини.

Творчим проривом балерини стала роль Коралі в балеті “Втрачені ілюзії”. Вона знову дублювала Уланову. Проте саме в образі Коралі Дудинська змогла проявити свою акторську індивідуальність. Після “Втрачених ілюзій” її визнали не лише як балерину, а й як актрису. Зрештою це дозволило їй стати на один щабель із Галиною. Закріпити успіх їй вдалося завдяки партії в балеті “Лауренсія”, яку вона блискуче відіграла.

Коли ж розпочалася німецько-радянська війна театр евакуювали в Перм. Там балетна трупа продовжувала ставити спектаклі. Саме в роки евакуації відбулося народження творчого дуету Дудинська-Сергєєв. “Мідний вершник”, “Попелюшка” – Наталія купалася в променях слави. До речі Сергеєв виступав також і як балетмейстер. Їхні гармонійні відносини були не лише на паркеті, а й житті. Дві стихії – Полум’я і Лід, вони зустрілися, щоб вже ніколи не розлучатися. Спочатку разом танцювали, потім обидва викладали хореографічну майстерність в училищі.

33 роки Наталія виступала на сцені Маріїнського театру, їй було вже 54 роки, а її техніці танцювати в пуантах заздрили молоді балерини. Залишивши сцену, артистка продовжувала жити балетом і до останнього працювала викладачкою.

Артистка не залишила без уваги й земляків. У Харківському академічному театрі опери та балету Дудинська і Сергєєв ставили спектаклі, допомагали артистам вдосконалювати майстерність.

У 1953 році радянська кіностудія “Мосфільм” випустила фільм з Наталею Дудинською під назвою “Майстри балету”. До нього увійшли кращі фрагменти з постановок. У 1994 і 1996 роках Американський національний біографічний інститут визнав балерину Жінкою року.

Померла Наталія Дудинська 29 січня 2003 року. Похована біля чоловіка на цвинтарі Літераторські мостки в Санкт-Петербурзі.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram