Наталена Королева. “Найекзотичніша постать в українській літературі” – так назвав Наталену Королеву видатний прозаїк Валерій Шевчук.

Наталена з’явилася на світ 3 березня 1888 року неподалік міста Бургос у Кастилії – історичному регіоні Іспанії. При народженні отримала ім’я Кармен Фернанда Альфонса Естрелла Наталена Дунін-Борковська. Мати походила зі старовинного іспанського дворянського роду де Ласерда (Лячерда) і померла під час пологів. Батько, Адріан-Юрій Дунін-Борковський, був польським шляхтичем з Волині. Його родина була змушена емігрувати після невдачі антиросійського повстання 1863–1864 років.

У дитинстві Наталена виховувалася у монастирі Нотр-Дам-де-Сіон у Франції. Коли батько одружився вдруге, за наполяганням мачухи вона виїхала на навчання до Києва. Із 1904 до 1906 року навчалася у Київському інституті шляхетних дівчат (його споруду досі за звичкою радянських часів називають “Жовтневий палац”). Заклад був відомий якісною музичною освітою. Окрім того, Наталена брала уроки музики у видатного композитора Миколи Лисенка.

Наталена Королева
Наталена Андріївна Королева під час навчання у Києві, 1905–1906 роки
Наталена Королева
Кармен Фернанда Альфонса Естрелла Наталена Дунін-Борковська – Наталена Королева

Дівчина добре володіла іспанською, французькою, українською, італійською, російською, арабською мовами, вільно читала латиною, цікавилася філософією та історією. Її улюбленими авторами були античні класики Геродот, Сенека, Марк Аврелій, Плутарх.

Наступні роки минули у Санкт-Петербурзі, де Наталена вивчала археологію, історію мистецтв, закінчила драматичні курси і деякий час виступала на сцені Михайловського театру. Потім багато подорожувала, брала участь в археологічних розкопках у Києві, Помпеях і Єгипті. Чутки приписували їй навіть роман з іспанським королем Альфонсо XIII Бурбоном.

Початок Першої світової війни застав Наталену в Україні. Не маючи змоги повернутися закордон через початок бойових дій, вона стала медсестрою в російській армії. Перенесла кілька поранень і захворювання на тиф. 1919 року працювала перекладачкою у дипломатичній місії УНР в Чехо-Словаччині. Там познайомилася з Василем Королевим – письменником, громадським і політичним діячем, одним із засновників Української Центральної Ради. Невдовзі вони побралися і залишилися жити у Чехії, придбавши невеликий будинок у містечку Мельник поблизу Праги.

Наталена Королева
Наталена Королева

Наталена взяла прізвище чоловіка. За його ж порадою, почала писати художні твори українською мовою. Як згадувала сама в автобіографії, “В. Королів почав учити мене “на українську письменницю”… він навчив мене української літературної мови, навчив засобів, як писати”. Перші оповідання були надруковані у віденському українському тижневику “Воля” і празькому часописі “Нова Україна”.

Згодом Наталена Королева активно заявила про себе на сторінках галицької періодики. Її твори були присвячені історії Стародавнього Риму, ранньохристиянської доби, Середньовічної Європи, країн Сходу, давнім часам в Україні – темам, які до того дуже слабко висвітлювалися в українській літературі. Особливої популярності зажили історичні повісті “1313”, “Без коріння”, “Предок”, “Сон тіні”. 1936 року письменниця здобула нагороду львівського літературного конкурсу. А 1942 року у Празі двома випусками було видано її збірку “Легенди старокиївські”.

На жаль, в сучасній Україні творчість Наталени Королевої майже невідома широкому загалу. Тільки останнім часом роботи Королевої почали знаходити свого читача. Наприклад, 2007 року в Дрогобичі вийшла велика за обсягом (672 сторінки) збірка “Без коріння. Во дні они. Quid est Veritas?”. 2009 року у Львові надруковано збірку автобіографічних творів, а 2011-го у столиці перевидано “Легенди старокиївські”.

Останній період життя Наталени Королевої був тяжким. У грудні 1941 року вона втратила чоловіка, який помер від розриву серця після допитів у гестапо. Коли у Чехо-Словаччині встановився прорадянський режим, її позбавили пенсії, припинили друкувати, тож доводилося заробляти приватними уроками іноземних мов і музики, а часом як прибиральниця. Наталени Королевої не стало 1 липня 1966 року в Мельнику. Вона похована на цвинтарі Святого Вацлава поруч із чоловіком.

Обкладинка збірки Наталени Королевої “Легенди старокиївські” (Прага, 1942)
Обкладинка повісті Наталени Королевої “Предок” (1961)

За вісім років до того Наталена Королева в одному з листів згадувала:

“Чому я стала українською письменницею? Бо як побачила Волинь, то закохалась в екзотиці. А як побачила Київщину – власне Київ з його соборами, народом, то не могла позбутись думки – ні, пересвідчення – що ці люди нащадки стародавньої Еллади. На березі Чорного моря ще більш у цьому впевнилась. Стала збирати старі легенди, рівняти їх з тим, що писав Геродот, що розповідали арабські автори. Так блудний лицар знайшов свою духовну землю, свій чарівний перстень, щоб сповнити істотне завдання у житті: творити мистецькі цінності для добра української нації”.

Ірининська церква: таємниця забутої пам’ятки

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram