Хоч раз у житті кожен чув вислів “чужих дітей не буває”. Ця теза наскрізь прошиває наше суспільство. Український народ дуже емпатичний до чужих дітей. Що вже казати за своїх рідних. У звичайній моделі української родини дитина не належить суто батькам, передусім це надбання бабусь і дідусів. До цієї когорти ще можуть приєднатись тітки й дядьки, сусіди, колеги, найближчі друзі родини та навіть перехожі. І, звісно ж, дуже часто спілкування з новоспеченими батьками рясніють порадами.

Я вирішила зібрати найпопулярнішу добірку порад народної творчості та спробувати розібратися, чи є в тих порадах щось дієве чи їхня основа – суто традиції, забобони.

Те, що дитині можна та навіть потрібно дивитися на себе в дзеркало до року, я зрозуміла лише на курсах молодих мам. Про це випадково розповіла педіатриня, на що я щиро здивувалася. Пізніше зрозуміла, що взагалі живу в печері, адже більшість із тієї інформації по вихованню дітей, які тягнуться з дитинства, можна спокійно прибрати та виховувати різносторонню особистість, не задумуючись чи прокип’ятила ти воду для купання. А все ж життя знала, що немовлят треба мити лише в кип’яченій воді! І таких дрібниць багато. Звідки беруться ці фейки, чи варто їх виконувати?

Еволюційні зміни

Доказовий педіатриня Лідія Бабич бачить в тому лише певну обрядовість. От, скажімо, усі ритуали, пов’язані з купанням новонароджених, ідуть з давніх-давен, і наразі виконувати ці церемонії немає ніякого сенсу, адже сталися певні еволюційні процеси.

“Більшість традицій догляду за немовлятами тягнуться з часів, коли було мало засобів гігієни для новонароджених. Скажімо, ритуал варити воду для купання немовлят походить із часів, коли для цієї потреби воду брали просто з річки і в такий спосіб знезаражували її. А зараз водопровідна вода проходить хлорування, сенсу в цій традиції уже немає. Або, скажімо, стелити пелюшку під час купання – це походить із часів, коли ночви були дерев’яні. Щоб не загнати скалку дитині, в купало стелили якусь тканину. Це було виправдано. Проте вже давно немає дерев’яних ночвів, але традиція стелити пелюшку лишилася. В обряди, які колись були обґрунтовані, сьогодні вкладають якийсь сакральний сенс, ритуал”, – наголошує лікарка.

Нерозвинена медицина

Ще одна група забобонів пов’язана з кволим розвитком медичної науки. “Раніше була висока смертність дітей до року через недостатньо розвинуту медицину. Тоді помирало багато дітей до трьох років саме від інфекційних хвороб. Інфекція наставала зненацька, і здавалося, що якісь ритуали ніби захищають. Батьки хотіли запобігти цим раптовим подіям. Коли чогось не розумієш, то замість інформації в тебе є страхи та забобони. Скажімо, незрозуміло, чому в дитини сталася судома, то думали, що це вроки, не в той день покупали, не так через дорогу перейшла жінка з карими очима тощо”, – розповідає педіатриня Лідія Бабич.

Ритуали, які не діють

Але досі в тих самих поліклініках лишаються методи лікування ще з давніх часів, адже в доказовій медицині на сьогодні не підтвердили цілющої дії масажів. Проте існують масажні кабінети й активно в педіатрії використовують такий вид терапії, як масаж. Досить категорична з цього приводу висловлюється лікарка Бабич. Ба більше, вона вважає, що такого роду “лікування” може зашкодити дитині та створити для неї стресову ситуацію:

“Ніби завдяки масажу дитина починає перевертатися, повзати. Але цілющого дійства масажу не буває, а ритуал є. Розумієте? Масаж – це спа-процедура для задоволення дорослих, а не засіб щось укріплювати та розвивати. Немає жодного обґрунтованого доведеного ефекту від масажів. Для дитини це може бути й стресом. Це як дорослій людині з депресією призначити обіймашки у тітки Тані в незнайомій поліклініці”, – порівнює педіатриня.

Підгузок не шкодить

Ще з поширених порад в догляді за малечею є те, що немовби підгузки шкодять здоров’ю малюків, впливаючи на майбутню репродуктивність дитини. І цей міт розвінчує пані Бабич: “Якби це була правда, то Америка та Європа перестали би розмножуватись, бо в них підгузки з’явились десь у часи Другої світової війни. Не можна зіпсувати те, чого ще не відбувається. Сперматогенез починається в підлітковому віці. Так, що підгузки нічим не загрожують”.

Отже, наукових, переконливих і обґрунтованих доказів щодо народних методів догляду за дітьми не встановлено в доказовій медицині. І чи дотримуватись цих повір’їв – справа кожної родини. Адже, для когось може бути в пріоритеті не доказовість медицини, еволюція чи присутність критичного мислення, а здорові стосунки між родичами, старшим поколінням та створення певної обрядовості у вихованні дітей. Будь-який вибір батьків буде воістину правильний. Адже це буде усвідомлений вибір родини.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram