Микола Зелінський – видатний український вчений, людина-епоха. Його дослідження в області органічної хімії називають епохою Зелінського. Він зробив низку відкриттів в області синтезу вуглеводнів, органічного каталізу, каталітичного крекінгу нафти, гідролізу білків і протихімічного захисту. Микола Дмитрович створив школу хіміків-органіків, яка зажила всесвітньої слави. До неї належали такі вчені як Баландій, Лавровський, Верещагін, Кочетков, Несміянов, Казанський. Сам Зелінський був удостоєний багатьох державних нагород, а його іменем названо Інститут органічної хімії.

Микола Дмитрович народився 6 лютого 1861 року в Тирасполі Херсонської губернії (нині місто в республіці Молдова). Хлопчина рано осиротів, тож вихованням займалася бабуся. Вона приділяла чимало уваги як фізичному, так і духовному розвитку онука, сама ж і заклала основи освіти Зелінського. Пізніше він вступив до Тираспольського училища, закінчивши його вступив до Одеської гімназії. Саме тут Микола захопився природничими науками. Чималу роль у подальшому становленні життєвого шляху відіграло вчення фізіолога Івана Сєчєнова. У майбутньому, коли Микола працюватиме в Московському університеті, два вчених стануть найкращими друзями.

Микола Зелінський
Микола Зелінський, 1889 рік
Микола Зелінський
Зелінський Микола Дмитрович, старші роки

По закінченню Рішельєвської гімназії Зелінський вступив до Новоросійського університету в Одесі на фізико-математичний факультет. У той час цей виш міг похизуватися перед іншими навчальними закладами своєю демократичною політикою щодо студентів. Окрім того, в університеті працював потужний склад учених викладачів, зокрема, вище згаданий Іван Сєчєнов, Ілля Мечников, Петре Меликішвілі та багато інших.

У 1884 році Микола закінчив виш і залишився асистентом на катедрі хімії. До речі, саме ця дисципліна найбільше цікавила студента. Невдовзі Зелінського відправили на стажування до Німеччини, де він провів кілька років. По поверненню до Одеси став приват-доцентом в університеті, за три роки отримав докторське звання, захистивши дисертацію зі стереохімії. На теренах Російської імперії це було перше ґрунтовне дослідження цієї області науки. Вона вивчає просторову будову молекул і вплив цієї будови на фізичні й хімічні властивості речовин, на напрямок і швидкість їхніх реакцій.

Санаторій “Узкоє”, 1934 рік. Зліва направо: сидять Н. Д. Зелінський, І. А. Каблуков, Н. М. Кіжнер, А. Н. Северцов; коштують Н. Н. Лузін, М. Н. Розанов і В. І. Вернадський
Зелінський Микола Дмитрович. Фото: П. Трошкіна

У 1893 році Микола Дмитрович отримав запрошення до Московського університету, де обійняв посаду професора на катедрі органічної й аналітичної хімії. На основі наявних праць та своїх досліджень створив курс органічної хімії. Окрім того, вчений написав понад 200 наукових опусів та вперше відкрив доступний метод виділення альфа-амінокислот, роз’яснив схему реакції, отримав різні амінокислоти. Зелінський також є автором термічного крекінгу нафти.

Досить швидко Зелінський став улюбленим викладачем студентів. Він володів даром захоплювати інших своєю наукою, натхненний найновітнішими, найяскравішими науковими ідеями, вчений своєю чарівністю підкорював усіх, кому доводилося з ним стикатися.

Професори Московського імператорського університету, 1911 рік. Сидять: В. П. Сербский, К. А. Тимирязев, Н. А. Умов, П. А. Мінаков, А. А. Мануйлов, М. А. Мензбір, А. Б. Фохт, В. Д. Шервінський, В. К. Цераский, Кн. Е. Н. Трубецькой. Стоять: И. П. Алексинський, В. К. Рот, Н. Д. Зелінський, П. Н. Лебедев, А. А. Эйхенвальд, Г. Ф. Шершеневич, В. М. Хвостов, А. С. Алексеев, Ф. А. Рейн, Д. М. Петрушевський, Б. К. Млодзеевський, В. І. Вернадський, С. А. Чаплыгін, Н. В. Давидов, – Українська Вікіпедія
Микола Зелінський
Микола Дмитрович Зелінський – вчений-епоха в царині органічної хімії

Діяльність Миколи Дмитровича не обмежувалася університетськими стінами. Він створив та очолив катедру органічної хімії на Вищих жіночих курсах у Москві. Окрім того, обладнав лабораторію, яка невдовзі стала Інститутом хімічних реактивів і особливо чистих хімічних речовин. У 1908-му був одним із активних організаторів заснування народного університету імені А. Л. Шанявського та постійним членом фізико-хімічного товариства, де виступав із доповідями, загальна кількість яких – понад 150. Водночас, поєднував експериментальну та теоретичну роботу в царині оргхімії, відкривав нові способи синтезу тощо.

1911 року, коли імперська влада спробувала встановити свої порядки в університеті, Зелінський та кілька інших вчених переїхали до Петербурга. Лише наступного року йому вдалося обійняти посаду – очільника Центральної лабораторії Міністерства фінансів імперії. При цьому він займався викладацькою діяльністю в Санкт-Петербурзькому політехнічному інституті.

Академік Зелінський і Лещинська
Зліва направо: І. А. Каблуков С. С. Наметкін, Н. Д. Зелінський, 1938

У роки Першої світової війни Микола Зелінський розробив модель протигаза, яку запустили в масове виробництво. Вона врятувала життя багатьом військовим, адже саме в той час на фронті активно застосовувалися бойові отруйні речовини.

У 1917-му Зелінський повернувся до Московського університету й за рік вирішив низку нагальних проблем, що виникли в той період. Зокрема, розробляв методи очищення бензину від мазуту.

У 1920-х Микола Дмитрович написав чимало досліджень про каталіз, синтез нових з’єднань, походження нафти, холестерин, білкові речовини, синтез каучуку тощо. У 1924-му Зелінський став членом-кореспондентом Академії наук, а за п’ять років – професором. Окрім того, організував і очолив хімічний сектор Всесоюзного інституту експериментальної медицини. У 1941 році став почесним членом Всесоюзного хімічного товариства імені Дмитра Менделєєва.

Наприкінці 1952 року стан видатного вченого раптово погіршився, і вже 31 липня 1953-го Микола Дмитрович пішов із життя. Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі.

Ірина Бекешкіна: Україна вже не повернеться до Росії

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]