Микола Сатпаєв. Денонсація Переяславської ради

Микола Стапаєв. Денонсація Переяславської ради. Фото phm.gov.ua

Переяслав-Хмельницький вирішив прибрати зі свої назви прізвище гетьмана. Таким чином місто повернулось до своєї історичної назви. Для мене це було новиною. Не в плані зміни назви. Я чомусь думав, що місто давно називається Переяславом, без Хмельницького. Те, що назва досі подвійна, було для мене несподіванкою.

Передбачаю “возмущьонниє воплі обществєнності” за порєбріком. Та й у нас трохи покричать про “викривлення історичної правди”. Як щодо перших, так і щодо других можу сказати одне – “собака гавкає, караван іде”.

Країна поступово позбавляється від свого імперського багажу і випалює зі свого тіла всі символи, котрі нагадують про оту трьохсотрічну “дружбу мєжду народов”. Серед основних символів – міф про “віковічну мрію воз’єднатись народам-братам, котру втілив у 1654 році Богдан Хмельницький на Переяславській раді”. Що там дійсно відбулось 363 роки тому – досі сперечаються науковці: точні дані про перебіг та домовленості були втрачені і дійшли до нас у викладі істориків. Отже, простір для фантазій та спекуляцій тут величезний.

Та й не важливо те, по великому рахунку – про що б там не домовились тоді у Переяславі, результат ми маємо такий, який маємо: Україна стала провінцією Російської імперії з усіма наслідками. Список “радощів” від того “воз’єднання” можна навести довжелезний, але те й без мене роблено не раз.

А що “старші брати” нас завжди палко “любили”, так Крим і Донбас тому яскравим доказом. До речі, мене давно мучить думка – чому Росія жіночого роду, але вона нам “старший брат”, тобто чоловік? Країна трансвеститів? Трансгендерне братерство народів СРСР…

Втім, повернімось до Переяслава. Повернення історичної назви можна розцінювати як заманеться. І саме так і буде. Але одне беззаперечно – Росія таки добилась того, про що писали радянські письменники, описуючи “буржуазних націоналістів” – Україна просто витирає зі своєї історичної пам’яті все, що бодай побіжно нагадує про північного сусіда. І винні тут зовсім не бандерівці і Держдеп США разом з “австрійським генштабом, котрий в перерві між боями 1914 року знічев’я придумав Україну”. Якщо північні сусіди хочуть побачити винуватців цих процесів, то далеко їм ходити не треба. Достатньо підійти до дзеркала. Або увімкнути свій телевізор.

Які наслідки будуть з усіх цих процесів для України? Час покаже. Причому – найближчий. Але те, що втілюється в життя давнє гасло “Геть від Москви!” – це беззаперечно. І добились цього, як не дивно, саме у Москві.