Микола Сатпаєв
Журналіст "Українського інтересу"

Микола Сатпаєв. Соціологія дурдому: у всьому винні фашисти

Микола Сатпаєв. Соціологія дурдому: у всьому винні фашисти. Фото: pixabay

Російський “Левада-центр” оприлюднив результати чергового соціологічного дослідження настроїв росіян. Опитування відбувалось 25-31 січня. Частка жителів Росії, які вважають, що країна рухається неправильним шляхом, досягла 45%. Водночас діяльність Володимира Путіна схвалюють 65 відсотків росіян. Існує ще один рейтинг – від провладного Всеросійського центру вивчення громадської думки (ВЦИОМ російською). Він взагалі свідчить, що президенту довіряють всього 32,8% опитаних. Щоправда, це рейтинг абсолютної довіри. Є ще ті, хто “скоріше довіряє, ніж не довіряє”. Їх – 26%. Втім, різниця в цифрах “Левади” і ВЦИОМу може пояснюватись різною методикою опитувань.

Але я не про це. Тут як в анекдоті – “Ви, батюшка, або труси одягніть, або хрестик зніміть”. Бо, навіть якщо порівняти 65% підтримки президента і 45% несхвалення шляху Росії, то виникає явний дисонанс – є люди, які підтримують те, що робить їхній лідер і в той же час вважають це неправильним. Як воно у них в головах укладається – не знаю.

“Левада” проводить опитування досить часто і з найрізноманітніших питань. Якщо проаналізувати результати хоча б за останні місяць-другий, то можна з упевненістю сказати – це опитування в дурдомі.

Читайте також: Михайло Міщенко. Росія стала світовим лідером фашизоїдного ренесансу

61% росіян соромляться того, що жителі Росії живуть “у вічній бідності і невлаштованості”. В той же час 75% опитаних вважають, що Росія є “великою державою”, а 88% впевнені, що вона повинна зберегти за собою цю роль. А 62% респондентів сказали, що росіяни – це великий народ, що має особливе значення в історії. От поясніть мені – це як? “Ми живемо в гівні і в той же час в цьому наша велич”? Чи як? Як можна одночасно соромитись вічної бідності і вважати країну “великою державою”? Велич тут у чому полягає? Чистої води дурдом.

Цікаво, а чим же пишається середній росіянин, що дає йому підстави вважати свою країну “великою”? Тут все просто і прогнозовано – почуття гордості у росіян викликає перемога у “Великій Вітчизняній війні” (87%), “велика роль” Росії в освоєнні космосу (50%), “повернення Криму” (45%), велика російська література (40%) і досягнення вітчизняної науки (37%). Нічого нового. От тільки з Кримом цифра якась низькувата – було ж наче 86%? Але суть не в цьому. А в тому, що пишатись, якщо уважніше подивитись на “підстави гордості”, нічим. Стандартне “дідивоєвалі”. Все. Нічого такого, що б Росія могла запропонувати людству.

Власне, нічого дивного – повторення набору штампів з телевізора.

Якщо повернутись до Путіна, то у нього справи теж не дуже. Він має підтримку на рівні 64%. Для українців, безумовно, така цифра видається надзвичайно високою. І вона в демократичній країні такою б і була. Але в умовах сучасних російських реалій все трохи не так, як у нормальних людей. Особливо, якщо прослідкувати динаміку. Рівно рік тому Путіна безумовно підтримували 80% росіян. Таке падіння рейтингу за рік – досить тривожний дзвіночок. Викликане воно, насамперед, внутрішніми проблемами.

За останні півроку зріс загальний скептицизм у ставленні влади, пояснюють соціологи “Левада-центру”: – Рівень довіри до президента істотно просів. Відбувається неухильне погіршення суспільних настроїв. Важливо, що люди активніше відповідають на питання про претензії до уряду, дають більш різноманітні і конкретні відповіді. 

Українцям у всьому цьому не варто сподіватись на зміну влади у Росії як на фактор, який вирішить наші проблеми. Хоча, безумовно, нас цікавить внутрішній стан цієї країни. Бо чим гірше у ворога, тим легше з ним воювати.

Читайте також: Анексія Білорусі Росією. Причини і наслідки

Але тривогу українців повинні викликати інші настрої росіян. Більше половини росіян (56%) в грудні 2018 року заявили про існування військової загрози для Росії з боку інших країн. А 88% опитаних вважають, що армія Росії може захистити країну від військової загрози.

Якщо порівняти падіння рейтингів, незадоволення рівнем життя, святу віру у “велич Росії”, довіру до армії та відчуття реальності військової загрози, висновки напрошуються невтішні. Для нас. Бо у всі часи Росія (як би вона не називалась – Московське князівство, Російська імперія, Союз Радянських Соціалістичних Республік, Російська Федерація) на всі внутрішні проблеми могла запропонувати лише один рецепт. “Маленька переможна війна“. Те, що війни переможними не дуже виходили, нікого особо не хвилювало ні тоді, ні зараз. Головне – відволікти населення від думок про внутрішні проблеми і перенаправити протестний потенціал назовні. А рецепт, повторюсь, один – війна.

Якщо ж на це все накласти те, що робиться у царині пропаганди, висновок один. Ворог чітко визначений – фашисти. А де живуть фашисти, пояснювати, думаю, не треба.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.