Микола Сатпаєв. Путінські вертухаї за спинами нових губернаторів

Микола Сатпаєв. Путінські вертухаї за спинами нових губернаторів. Фото avmalgin.livejournal.com

Тут у нас цікавий матеріал вийшов сьогодні – Губернські пристрасті в Росії. Суть – Москва гарячково перетасовує губернаторів, намагаючись замінити ненадійні місцеві кадри лояльними “варягами”.

Втім, це не одна новина з-за “порєбріка”. Перетасовка кадрів підкріплена іншим, більш серйозним рішенням. Кремль планує заборонити використовувати для охорони адміністрацій у областях, краях та республіках Федерації місцеві органи внутрішніх справ. За задумом авторів ідеї, охорону всіх “присутствєнних” місць та номенклатуринх співробітнків повинна буде здійснювати нещодавно створена “Росгвардія”.

В принципі, нічого особливого – замість однієї силової структури буде інша, що б, здавалось, такого? Та нічого, згоден. Крім одного – “Національна гвардія Росії — військове формування Російської федерації. Прямо підпорядкована президенту цієї країни”. Отак.

Якщо хтось не зрозумів – місцеві органи внутрішніх справ у Росії залежні і підпорядковуються місцевим же очільникам. Тобто, міністр внутрішніх справ Республіки Чувашія чи Саха (Якутія), приміром, підпорядкований очільнику цієї ж республіки. І особисто від нього залежний. А от начальник регіонального підрозділу Національної гвардії Росії (яку всі називають “Росгвардія”) – ні. Він підпорядкований особисто Путіну. І від нього напряму залежить. І ніякий місцевий губернатор йому не указ.

Людям, далеким від політики, така ротація нічого не каже – ну, змінили вони там щось у верхах, і що з того? Але політики Росії сигнал зрозуміли абсолютно точно – над кожним “царським слугою” в регіоні буде стояти з “Макаровим” в руках царський же вертухай…

А свідчить це все про одне. Це все свідчить про те, що трон під Владіміром Владіміровичем хитається. А регіони, у котрих банально немає грошей, аби годувати Кремль, потроху придивляються до простого і логічного виходу – сепаратизму. Лозунг “Хватит кормить Москву” набирає все більшої популярності серед простих людей, котрим геополітичні авантюри Путіна вигрібають з кишень останні копійки. І регіональні еліти на ті настрої реагують. Не тому лише, що вони національні, оті еліти – у бізнесу національності нема. А тому, що елітам така політика Кремля теж стає в добрячу копієчку.

Звідси і перетасовки серед очільників регіонів. На місце вихідців із місцевих кадрів приїздять абсолютно чужі, нічим з регіонами не пов’язані “назначєнци”. Але цього кремлівському карлику замало. Вслід за особисто відданими, здавалось би, йому керівниками, надсилаються особисто віддані вертухаї. “Даби чєго нє вишло”.

Втім, нічого нового. Прецеденти такі в історії диктатур є. Навіть не прецеденти – у диктаторів таке правило. І далеко в історію зазирати не треба. Достатньо загадати товаріща Сталіна, якого з такою впертістю намагається копіювати Путін. Правда, виходить не дуже, але то вже інша історія. Видатний архітектор Радянського Союзу та “ефективний менеджер” робив зі своїми кадрами те ж саме – перетасовував їх по всіх просторах “однієї шостої частини світу” та підкріпляв їх відданість чекістами з маузерами. В нього виходило тримати свої кадри “на короткому повідку”. Досить довго – майже тридцять років. Потім, щоправда, Йосип Віссаріонович постарів і останнього свого вертухая – Лаврентія Павловича – “перетасувати” не встиг. Як свідчить одна із версій, Берія сам “перетасував” свого господаря з допомогою отрути.

Що вийде у нинішнього “наслєдніка великого Сталіна” – Путіна – я судити не берусь. Думаю, скоро побачимо самі. Чомусь мене терзає підозра, що добром для товаріща-господіна Путіна це все “собіратєльство” земель та спроба побудови “СССР-2.0” не закінчиться. І не останню роль відіграють у цьому якраз путінські кадри. І ті, котрі губернатори, і ті, котрі вертухаї. Цілком можливо – спільними зусиллями. Прецеденти такого роду також в історії є.