Микола Сатпаєв. Мілош Земан, Крим і Судети

Судетські німці на вулицях Хеба (Егера) вітають німецькі війська, що окупували Судетську область / Фото uk.wikipedia.org

Вчора президент Чехії Мілош Земан на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи виступив з ініціативою компенсувати Україні анексований Крим “діньгами”: “могла би бути компенсація за Крим: у фінансовій формі чи натуральній формі, маю на увазі нафтою чи газом”. В обмін на це, на його думку, Україна мала б відмовитись від своїх територій і “помиритись” з Росією, а світова спільнота – зняти з РФ санкції.

Аби у читача не склалась думка, що це офіційна позиція Чехії, нагадаю – прем’єр-міністр Чехії Богуслав Соботка (а саме прем’єр у цій країні є главою держави) наголосив, що виступ президента Земана про Крим суперечить чеській закордонній політиці і був виголошений без узгодження з урядом. Крім того, в чеському МЗС заявили, що залишаться в силі і запроваджені щодо Росії санкції. Це ремарка, аби прояснити ситуацію щодо офіційної позиції Чехії.

Повернімось до Земана. Не знаю, як відреагують прості чехи на висловлювання свого президента, хай його функції і мають в країні декоративний характер. В мене особисто, коли я почув заяву Земана, сплило в пам’яті слово “Судети”. А я не чех. І мені їхні Судети болять куди менше за мій Крим. І було то майже 80 років тому. Але чехи, наскільки я знаю історію цієї країни, Судети пам’ятають.

Хто не в курсі, нагадаю:  Судетська область – історичний регіон на півночі та заході Чехії. До 1945 року — місце компактного проживання судетських німців. У 1938 році пронацистська Судетська німецька партія спровокувала масштабні заворушення у прикордонних Німеччині районах Чехословаччини та звернулася по допомогу до керівництва Третього Райху. Франція та Велика Британія, що мали статус гарантів недоторканості території Чехословаччини, у перемовинах з Німеччиною йшли на одну поступку за іншою, намагаючись за будь-яку ціну уникнути збройного виступу останньої проти Чехословаччини, у випадку якого вони були б змушені оголосити Німеччині війну. Результатом такої політики стала Мюнхенська угода, укладена 30 вересня 1938 року. Відповідно до угоди, підписаної представниками Німеччини, Італії, Великої Британії та Франції, на початку жовтня Судетська область перейшла до складу Третього Райху, а на її територію відразу ж увійшли війська Вермахту.

Також чехам болить куди ближча історія – Празька весна 1968-го. Котра закінчилась окупацією країни. І окупантом цього разу був Радянський Союз, правонаступником котрого є якраз сучасна Росія. Цікаво – Земан не хоче це питання якось теж за гроші “порєшать”?

Чому Мілош Земан зробив свою заяву, в принципі, ясно. Точніше, заяву він зробив не свою. А просто ретранслював пропозицію свого кремлівського господаря. Те, що Земан є рупором Путіна, ні для кого не секрет вже давно. Цікаво не те, що він сказав. Цікаво, чому про компенсацію Криму грошима сказав саме він. А не той же Орбан, наприклад. Бо, хоч у угорців також є в історії своя кривава сторінка “братньої дружби” з Москвою – революція 1956 року – проте, принаймні, не було Судетів. Бо оту неприємну історичну паралель провів учора, звісно, не один я.

Чому насправді озвучив мрії Кремля саме Земан, не знаю. Можу лише висловити свою версію. Чи маю я рацію, чи ні – покаже час. А думається мені, що у Путіна банально нема грошей на когось більш вагомого, аніж президент Чехії. І закінчились інші важелі впливу. А економіка Росії валиться. А “дєнєг нєт”. І “дєржаться” все важче. А антипутінська коаліція лише міцніє. А санкції, хоча “оні укрєпляют економіку Росіі”, ніхто знімати не збирається. І щось робити треба, бо, попри “укрєплєніє економіки”, вона валиться. От і шукає загнаний у кут диктатор щілинку, в котру зможе прослизнути. Тому і вийшло, що тезу щодо “грошової компенсації” висловив Мілош Земан. Бо більше нікому.

Політична карикатура Олексія Кустовського. Фото Радіо Свобода

Але вийшло, як це останнім часом постійно виходить у Путіна, зовсім не так, як хотілось. Замість “по-тихому” обговорити “пропозицію” та підготувати відповідним чином суспільну думку, Кремль отримав результат з точністю до навпаки. Тепер, замість обговорювати “мирну ініціативу Путіна”, світ відверто глузує з пропозиції “зробити нові Судети”. А чехи обурюються своїм президентом, котрий плюнув їм в обличчя. Україна ж з цього отримала ще один чіткий сигнал – нового “Мюнхену” не буде.

А Мілошу Земану та його колегам (українським – насамперед) варто було б пам’ятати слова Черчіля, сказані з приводу Судет і Мюнхену: “Якщо країна, вибираючи між війною і ганьбою, віддасть перевагу ганьбі, вона отримає і війну, і ганьбу”. Ганьби було у нас за останні чотири роки задосить.