Микола Сатпаєв. Київрада, “врємєнщікі” та парковки

Микола Сатпаєв. Київрада, "врємєнщікі" та парковки. Фото: скріншот з відео

Тут днями Київрада заборонила парковку на 67 вулицях столиці. Обіцяють, що заторів тепер не буде. І взагалі – щастя не те що б настане після цього, але до нього трошки залишиться.

Воно так і є. Трошки до щастя. Бо з тим, що треба обмежити паркувальний хаос на вулицях, сперечатись неможливо. Подивіться на будь-яку вулицю – дві смуги зайняті запаркованими автівками. Ясно, що місце для проїзду транспорту обмежується. Як наслідок – вічні затори та “тягнучки”. Кілька років тому у столиці зробили виділені смуги для громадського транспорту, розмалювали їх величезними жовтими літерами “А”. На тому й закінчилось – виділеними смугами їздять всі, кому не ліньки. Толку з того експерименту так і не було.

Це я до чого веду. До того, що той хаос на дорогах столиці, який існує нині, таки треба припиняти. Але всі ці рішення Київради нагадують мені відому байку з тюремного життя. Це ту, де в’язень скаржиться лікарю на болі в животі і голові. А той витягує з кишені пігулку, розламує її навпіл і подає пацієнту: “- Ця половинка від голови, ця – від живота. Гляди ж, не сплутай!”.

Рішення про заборону парковок на проїжджій частині цілком слушне і доречне. Якщо очистити на дорогах дві смуги, котрі зараз заблоковані залишеними там машинами, то про корки не те що забудемо, але їх таки суттєво поменшає. Але, шановні депутати, коли ви кажете “А”, то скажіть і “Б”. А саме – куди ж прибрати оті машини? Куди нам, негідникам-водіям, паркувати свої “корита”? У вас є програма розвантаження вулиць? Де передбачені об’їзди, “перехоплюючі” стоянки, тимчасові парковки? Куди ви плануєте розмістити всі автівки, котрі ви приберете з вулиць?

А ніде. Бо ваше рішення – чистий популізм. Та ще заробітки для фірм-евакуаторів. Все. Більше нічого за ним не стоїть. Бо парковки розміщати ніде. Всю землю, де б можна було розмістити стоянки, ви (або ваші “папірєднікі”) давно роздерибанили. На ній стоять багатоповерхівки або торгові центри. І це зовсім не дивно. Бо який “відкат” можна взяти з муніципальної парковки? А от забудовник – справа інша.

От і стоять по всьому Києву висотки. Які, до речі, “посаджені” ще на радянську інфраструктуру. А землі для парковок, парків та відпочинку вже нема. Бо керують містом (як і іншими містами та й країною, до речі) “врємєнщікі”. У котрих головне завдання – “паконуться і сваліть”. А що з ним буде завтра – та хоч трава не рости.

Ні, я не проти будівництва. І висоток, і торгових центрів. І парковок. Бо все розвивається, все міняється. Але, перефразовуючи відомого героя не менш відомого киянина: “Панове, а у вас є план перспективного розвитку міста? На короткий строк – років, скажімо, у двадцять?”. У якому буде хоч трохи враховано і приріст населення; і ріст транспортного потоку; і ріст викидів у, пардон, каналізаційну мережу; і ріст навантаження на електромережі; і потреба у парковках, врешті? У вас є програма стимулювання користувачів громадського транспорту? У вас є бачення розвитку того транспорту?

У вас нема нічого. Окрім бажання знову стати депутатами. А для того треба догодити виборцю. Не зробити життя виборця кращим, ні. Саме догодити, вловивши те, чого він бажає саме цієї миті. От ви і вловлюєте. Сьогодні ви догоджаєте тим, кому заважають покинуті автівки. Але власники тих автівок – теж виборці. Взавтра ви будете догоджати їм. Післязавтра – ще комусь. І так по замкненому колу.

Який же вихід, спитає читач? Не знаю. Немає у мене готових рецептів. В кінці кінців, я теж “понаєхавший” у цьому місті. Але я знаю точно одне – аби я не ставив свою автівку чорті-де (що мені, до речі, дуже не подобається), я повинен мати місце, де я її зможу запаркувати так, аби вона нікому не заважала. І поки того місця не буде, можна заборонити що хочеш. Толку з того буде рівно стільки, скільки до заборони.