Микола Сатпаєв. Кемерово, свічки, війна, лицемірство і діти

Пожежа ТЦ в Кемерово. Фото Твіттер

Читаю стрічку у Фейсбуці. Вся забита трагедією у Кемерово. Нагадаю – 25 березня у цьому російському місті загорівся торговий центр, внаслідок чого загинуло, як мінімум, 64 особи.

Пишуть різне. Тут і різноманітні “експерти” з теоріями змови, і ті, хто зловтішається, і ті, хто співчуває. Взагалі – емоції хлюпають через край.

Найбільше пристрастей викликають кілька речей: дії рятувальників, реакція офіційної влади, квіти під посольством РФ у Києві. Є багато інших нюансів, але саме це найбільш обговорюване та викликає шалені суперечки у соцмережах. Про мародерство і намагання очевидців зняти на “телефончик” вдалі кадри я промовчу, але було й таке.

Почнемо з самої пожежі і дій рятувальників. Версії тут різні – від несправності проводки до підпалу. До речі, є і ось така версія:

Скрін з “ВК”

Втім, залишимо причини пожежі в спокої – їх все одно ніхто ніколи не дізнається. Ні, офіційна версія буде, це ясно. “Стрілочника” призначать. Можливо, навіть візитку Яроша знайдуть.

Що стосується дій рятувальників, то тут теж небагато, скажімо так, цікавого. Кричуща непрофесійність, яка лише збільшила кількість жертв, здається, особливо нікого не дивує. І те, що була вимкнута пожежна сигналізація, і “оперативність” МНС, і дії керівництва торгового центру нікого не дивують.

Коментар про дії ртувальників. Скрін з “Фейсбук”

Ось цитата з допису Aliya Sudakova у тому ж таки “Фейсбук”: “67 или 400? Сколько их, погибших в Кемерово? Эта страшная арифметика сегодня сводит с ума не только меня.

Журналист должен, обязан полагаться только на проверенные данные. Официальные. Данные МЧС. Но игнорировать то, о чем кричат люди, не замечать подсчетов- сколько было продано билетов, не слышать переговоров спасателей, слитых в сеть, невозможно. Да, конечно, это может оказаться фейком. Записи – сфальсифицированными или данные – неточными, страшное число тел – первой эмоциональной реакцией. Но невозможно не заметить, что официальным данным люди НЕ ВЕРЯТ. И для этого есть основания. Единожды солгав, глупо рассчитывать на доверие. А власть врала не единожды. Вот скажите мне, сколько человек погибло на Дубровке? 130, как гласят официальные данные, или 174, согласно подсчетам общественной организации Норд Ост, которая опиралась на информацию родственников погибших? До самого штурма школы в Беслане пресса сообщала о 350, если мне память не изменяет, заложниках. Я сама и сообщала. Потому что такую цифру давало МЧС. А в школе на мушке у террористов было 1128 человек. И об этом невозможно было не знать сразу – достаточно было проверить списки учеников и преподавателей, опросить не отходящих от школы ни на шаг родных. Поэтому-то веры им нет и сейчас. Поэтому и разрывает нам душу вопрос: сколько их там, в “Зимней вишне”, сгорело и задохнулось? Делу помог бы полный и окончательный список имен. Но где он? Где точное число погибших детей? За двое суток ведь уже можно было его составить.”

Така, в принципі позиція людей.

Що стосується реакції офіційної влади, то тут теж все досить сумно. Можете помилуватись самі:

А ось що насправді робить влада:

Скрін з “Фейсбук”

За наступний скрін приношу свої вибачення. Але затирати нецензурні слова я не став свідомо.

Скрін з “Фейсбук”

Після цього пропоную подивитись на дії наших співгромадян, які дружно посунули до посольства РФ у Києві з квітами і почали виставляти на своїх сторінках свічки та всіляко демонструвати скорботу.

Ні, я нікого не засуджую. Те, що відбулось у Кемерово – дійсно трагедія. І танцювати на кістках (як це дехто робить) зовсім неправильно. Попри те, що Росія – наш ворог. Не знаю, хто сказав “вони – нелюди. Але ми – люди”. Тому зловтішатись у цьому випадку явно не варто.

Скрін з “Фейсбук”

Але й свічок під посольством я не розумію. І не треба мені закидати сакраментальне “етожедєті”. Повторююсь – я не зловтішаюсь. І співчуваю всім, хто втратив там своїх рідних та близьких. Але в умовах, коли ця країна вбиває моїх солдатів і моїх дітей, нести свічечку до її посольства вважаю плювком на могили українців. Багато свічок під посольством України в Москві ви бачили за останні роки? А майже щодня на Донбасі гинуть люди, нагадаю. І це не лише солдати. Не варто, мабуть, акцентувати увагу на тому, що вони – теж чиїсь діти. Бог з ним, хай будуть “недітьми”. Але, якщо забули, то – цивільні теж гинуть. І серед них і бабусі, і дідусі. І жінки, і чоловіки. І – діти. Українські. Убиті російською зброєю. Де свічки від росіян? Чи діти “фашистів” – то недолюди?

Скрін з “Фейсбук”

Ну, і насамкінець дозволю собі процитувати росіянина Аркадія Бабченка:
Знаете, в чем дело?
Дело в том, что Путин здесь совершенно ни при чем.
Это ваш великодуховный лишнехромосомный народ убил этих детей. А совсем не Путин.
Инфантилизм, идиотия и неспособность выстроить логические связки подавляющего большинства населения этой территории – и убили этих детей.

Что дальше? Ну, понятно, что. Сейчас пока шок. И, безусловно, есть от чего. Потом, когда шок чуть пройдет, все начнут ставить свечи на аватарке. И требовать национального траура.
Через неделю успокоятся.
Через год забудут.
Через пять сгорят новые.
Кто помнит пожар в доме престарелых под Ейском? Две тысячи седьмой год, шестьдесят два погибших. Тоже, насколько я помню, из-за людей, запертых в помещении и решеток на окнах. Пожар в интернате для инвалидов, тринадцатый год? Тридцать семь погибших. “Хромая Лошадь” была в две тысячи девятом. Сто пятьдесят два погибших. А тоже был шок и траур. А тоже прошло всего несколько лет, и все опять повторилось. И опять. И опять. И опять.
Годами. Десятилетиями.
И десятилетиями еще будет.
В сотый раз – если трагедия повторяется на протяжении десятилетий, это не трагедия, а закономерность.
Это системный развал адекватного человеческого общежития на всех уровнях.
Если ты живешь в Северном Сомали – ты живешь в Северном Сомали.
Не запрешь детей – изнасилуют, украдут, обворуют. Запрешь – сгорят.
Не Путин строил торговый центр. Не Путин отключал сигнализацию. Не Путин запирал детей. Не Путин покорно дает записки о неразглашении и боится назвать свою фамилию, когда рассказывает о том, как сгорели его дети.
Эта страна преотлично убивает своих детей собственными силами, без всякого Путина.
Пока вы этого не поймете, ничего на данной территории не изменится.
Сомали живет как Сомали не потому, что у них власть узурпирована. А потому, что это – Сомали.

Я нікого не засуджую і ні до чого не закликаю. Хай кожен вирішує сам. Але в ситуації війни, коли росіяни (76% за Путіна, забули?) убивають МОЇХ солдатів і МОЇХ дітей, свічку за їхніх я не понесу. Можете мене проклинати.