25 жовтня 1860 року народився відомий український художник Микола Семенович Самокиш. На своїх полотнах майстер завжди зображував простий люд, проте завдяки своїй майстерності віртуозно розкривав характер кожного учасника картини. Центральними темами картин завжди була глибока любов до Батьківщини, самопожертва та безстрашність перед смертельною небезпекою. Як рисувальник пером Самокиш посідає одне з провідних місць серед графіків Європи.

Своє дитинство майбутній художник провів у містечку Ніжин, що на Чернігівщині. Там же закінчив початкову школу й історико-філологічний інститут. Далі Микола бажав тільки одного – писати картини. Але перша спроба вступити до Петербурзької академії мистецтв провалилася. Проте йому дозволили стати вільним слухачем у батальній майстерні професора Віллевальде. За рік ще одна спроба вступити до академії. Цього разу удача всміхнулася.

Успіхів довго чекати не довелося. У 1881 році за роботу “Повернення військ на Батьківщину” отримав Малу золоту нагороду. За рік видав альбом офортів (гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами).

Згодом за полотно “Поміщики на ярмарку” отримав премію, а за картину “Епізод із битви при Малому Ярославці” – другу Малу золоту медаль. Одну з картин придбав для своєї галереї Павло Третяков.

У 1885-му за дипломну роботу був нагороджений Великою золотою медаллю й званням класного художника I ступеня. Того ж року відправився до Франції вдосконалювати майстерність. Його наставником став баталіст Едуард Детайль. За картину “Табун орловських рисистих маток” отримав звання академіка.

Написані полотна для Тифліського воєнно-історичного музею принесли художникові славу баталіста.

Окрім картин, молодий художник займався ілюстрацією. Його рекомендували воєнному відомству як зарисовщика маневрів.

“І ось я вступив на шлях ілюстрованої роботи, не підозрюючи, як втягнуся в цю справу й віддаватиму їй більшу частину часу, зрідка тільки беручись писати картини для виставок”, – записав він пізніше в своєму щоденнику.

Талановита людина – талановита в усьому. Самокиш разом із Сергієм Васильківським працював над створенням альбому “З української старовини”, а також альбомом українського народного орнаменту. Мало хто з художників знав історію українського народу, як Самокиш. Щоб створити цю працю він занурився в дослідження культури й побуту народного мистецтва. Багато змальованих предметів військового спорядження, одягу, побуту є результатом досліджень старовинних речей у музеях та приватних зібраннях України, Петербурга, Кракова та Парижа. Цей альбом – продовження альбому офортів “Живописна Україна” Тараса Шевченка.

Ця праця як своєрідний ілюстрований підручник з історії України – пояснювальний текст склав Дмитро Яворницький. Усі портрети в альбомі виконав аквареллю Сергій Васильківський, а малюнки – Микола Самокиш.

Творчий тандем Васильківського й Самокиша продовжився в оформленні будинку губернського земства в Полтаві. Вони написали панно “Козак Голота”, Микола також працював над створенням фресок. Цей будинок став справжньою перлиною українського народного мистецтва. На жаль, під час німецької окупації його зруйнували.

1902-го в Харкові була створена виставка Народного українського мистецтва. Вона стала стимулом для художника й він почав систематично колекціювати замальовки українського орнаменту, вишивок. Невдовзі Самокиш впорядкував і видав цілий альбом “Мотиви українського орнаменту”. У ньому містилося понад 40 замальовок старовинної вишивки й орнаменту, найдавніші зразки належать до ХVII століття. Майстру вдалося в деталях передати техніку та кольори, зразки яких він збирав у приватних колекціях і музеях.

У 1904 році був відправлений на фронт російсько-японської війни. Там працював воєнним художником і створив декілька знаменитих полотен, а ще альбом малюнків.

У 1912-му царський уряд доручив баталісту створити низку робіт до 100-річчя перемоги над Наполеоном. Самокиш намалював серію – послідовні епізоди, найголовніших боїв і походів російської армії.

Не забував художник і України. Часто відвідував рідні місця. Щороку приїздив до Харкова й проводив там по пів року. У цей період створює низку полотен. Найперша картина цього циклу – “В’їзд Богдана Хмельницького в Київ у 1648 році”. Перш ніж написати гетьмана, Самокиш зібрав чимало матеріялів, які допомогли йому створити образ. У зборі інформації йому допомагав давній друг – професор Яворницький – директор Дніпропетровського історичного музею.

До цього циклу належать:

  • “Битва козацьких повстанців з польськими гусарами при Жовтих Водах в 1648 році”;
  • “Повстання українських селян на чолі з Іваном Богуном”;
  • “Бій Богуна з Чернецьким під Монастирищем у 1653 році”;
  • “Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким”.

Чимало картин Самокиш присвятив саме запорожцям та їхнім подвигам, які відстоювали свободу та незалежність України.

З-поміж його робіт вирізняється полотно “Морська битва запорожців з турецьким військовим кораблем”. Спроба в морській тематиці стала вдалою. Після було написано чимало етюдів у цьому жанрі.

Ще Самокиш ілюстрував літературні твори Миколи Гоголя, Марка Вовчка, Івана Нечуя-Левицького.

Останні шість років свого життя прожив у Криму. Коли німці окупували Сімферополь, Самокиш співпрацював із українським націоналістичним рухом.

Помер художник у Сімферополі 18 січня 1944 року.

Для творів Самокиша властива багатофігурність і динамічність композиції; його мистецька спадщина (понад 10 000 малюнків і графіки) зберігається в музеях України, Росії та в приватних колекціонерів.

Микола Біляшівський – відданий син України

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram