Микола Іванович Мурашко – український художник, графік, живописець, видатний педагог. Свій творчий шлях він розпочав як художник-графік, з роками Микола Мурашко став майстром реалістичного натурного пейзажу. Але головною справою його життя стала педагогічна робота й Київська малювальна школа, яку Микола Мурашко офіційно відкрив у 1876 році.

Микола народився 20 травня 1844 року у великій родині різьбяра іконостасів. Ще змалку він тягнувся до пензля. Спочатку змальовував ікони, потім копіював книжкові ілюстрації. Коли йому виповнилося 14 років, він переїхав із Глухова до Києва, де став учнем майстра-реставратора.

У 1863-му педагог і викладач Першої Київської гімназії Іван Сошенко порадив Миколі їхати до Петербурга й вступати до Академії мистецтв. Того ж року Мурашко став вільним слухачем цього навчального закладу. Там він познайомився та потоваришував із Рєпіним. Саме Ілля Юхимович вплинув на формування естетичних світоглядів Миколи.

Навчання давалося легко, і молодий художник зарекомендував себе хорошим графіком. Його літографічний портрет Тараса Шевченка став одним із найкращих робіт Мурашка. Сирий петербурзький клімат погано вплинув на здоров’я Миколи. Через те він не закінчив навчання. Проте, переїхавши у Вороніж (місто Чернігівської губернії), не залишив малювання і за деякий час відправив до Академії свої роботи. Комісія високо оцінила малюнки й присвоїла йому звання вчителя малювання.

У 1968 році Микола став викладачем Київської прогімназії (неповні середні навчальні заклади в Російській імперії, програмами яких відповідали чотирьом молодшим класам гімназії). За рік художник уклав посібник із образотворчого мистецтва, основою якого стали авторські літографічні малюнки й орнаменти. Підручник став популярним і його декілька разів перевидавали.

Окрім викладацької діяльності (працював у реальному училищі (1873-1895), Колегії Павла Ґалаґана, у 1869-1870 викладав малювання в І Київській гімназії, а з серпня 1873 – у Київському реальному училищ), Микола удосконалював і власні вміння, відвідуючи приватні уроки. У 1879 році за картину “Мотив з околиць Києва” Рада Академії мистецтв присвоїла йому звання класного художника III ступеня. Центральною темою творчості художника став пейзажний живопис. Протягом 1880-1890 років Мурашко створив низку картин, деякі пейзажі викупила Академії мистецтв для музею.

У 1875 році Микола Іванович відкрив школу малювання, яка розмістилася у нього вдома. Офіційно Київська малювальна школа Миколи Мурашка почала працювати з 16 вересня 1876 року. Першими учнями школи були всі охочі, тут навчалися діти, дорослі, просто любителі живопису, або ті хто готувався до іспитів із малювання. Навчання коштувало 6 рублів на місяць, на вихідних уроки викладали безкоштовно, що дало змогу відвідувати школу біднякам.

У своїй школі Микола Іванович використовував прогресивну методику викладання. Сам їздив за кордон, де вдосконалював свої вміння у провідних навчальних закладах. Набувши нових знань – передавав їх своїм учням. Педагог дотримувався принципу “від простого до складного”, приділяв увагу кожному учневі, регулярно організовував для своїх підопічних екскурсії в київські музеї. Там вони робили замальовки з видатних полотен.

“Вченню краю немає! Будемо вчитися завжди! До мистецтва миттю втрачає інтерес той, хто перестає вдосконалюватися”, – так говорив художник.

У різні роки тут навчалися такі відомі художники, як Микола Пимоненко, Валентин Сєров, Казимир Малевич, Олександр Мурашко, Григорій Дядченко, Іван Їжакевич й інші. Серед викладачів були Михайло Врубель, Адріян Прахов та інші випускники Імператорської Академії мистецтв.

Перша виставка робіт учнів малювальної школи відбулася у 1877 році, вхід на яку коштував один рубль. Усі вторговані кошти йшли на потреби школи. Окрім учнівських робіт, тут було представлено картини видатних українських, російських і зарубіжних художників-реалістів: Опанас Сластіон, Ілля Рєпін, Василь Верещагін, Іван Шишкін, Василь Полєнов, Киріак Костанді й інші.

Всю свою творчу наснагу Микола Іванович віддавав вихованню українських художників, прищеплюючи своїм вихованцям любов до мистецтва. Чимало його учнів продовжили та розвинули в українському мистецтві традиції реалістичного живопису, закладені Київською малювальною школою Мурашка.

У 1901 році Київська малювальна школа Миколи Мурашка була реорганізована в Київське художнє училище, яке перейшло у відання Петербурзької Академії мистецтв.

Особисте життя Миколи Івановича склалося вдало. Дружина Олена Костянтинівна, добра, розумна й освічена жінка стала вірною супутницею художника. У Мурашків народився син Євген і дві доньки – Олена й Лідія. Разом із родиною жив і брат Миколи Семен, а також хлопчики-учні Григорій Дядченко та Володимир Андрєєв. Обидва стали студентами Імператорської Академії мистецтв, Дядченко після закінчення навчання повернувся до Києва й викладав в Школі свого благодійника.

Сім’я щоліта їздила в Крим, де Микола Іванович писав із учнями етюди. Разом з ними їздив і племінник Саша, син брата Миколи – Олександра Івановича Мурашка (той продовжив справу свого батька та переїхав до Києва, де відкрив художню іконописну майстерню, і, зокрема, займався оформленням Володимирського собору). Олександр Мурашко успішно закінчив Академію мистецтв і згодом став знаменитим художником-імпресіоністом.

Останні роки Микола Іванович провів на дачі в місті Буча, що неподалік Києва. Меценат Іван Терещенко виділив кошти, щоб художник міг гідно дожити життя. Мурашко писав мемуари “Спогади старого вчителя”, але не встиг завершити роботу.

Помер Микола Іванович на своїй улюбленій дачі 22 вересня 1909 року. Похований на Лук’янівському кладовищі.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram