Микола Гурович Куліш – один із найоригінальніших та найяскравіших драматургів минулого століття. Злет його творчості припав на період відродження та трагедії України й літератури. Адже саме тоді, в 1920-1930-х роках, воскресало духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління. Цей період подарував цілу когорту митців, філософів, музикантів, театралів, та найяскравіших із них було знищено сталінським режимом. Куліш не став винятком – один із засновників модерної драматургії, п’єси якого не поступаються світовим класикам, розділив трагічну долю з однодумцями, і був розстріляний у Сандармосі.

Народився Микола 18 грудня 1892 року в селі Чаплинка на Херсонщині. Родина все життя гарувала на заможних паничів. Від тяжкої праці мати рано померла, батько волочив наймитське життя ще довго, щоб хоч якось животіти на сим світі. Хлопчина змалечку, так само як і тато, гнув спину на багатіїв. Злидні, життя впроголодь, потім сирітський будинок. Єдине що рятувало Миколу – жага до навчання. Успішно закінчивши сільську школу, постало питання куди йти далі, адже коштів на подальшу освіту не було. Та тут на здібного та неординарного юнака зглянулася місцева знать, яка зібрали гроші й відправила Куліша до вищої школи в Олешків (нині Олешки Херсонської області).

Та скоро гроші закінчилися й продовжувати навчання не було за що. Так Куліш опинився в притулку благодійного товариства. Але згодом, через запальний характер, Миколу відрахували з навчального закладу. І знову роздоріжжя. Та якийсь Божий перст вів хлопця по життю. Цього разу йому на допомогу знову прийшли інтелігенти. Вони бачили хист Куліша до наук і пророкували йому велике майбутнє. За їхньою протекцією юнак вступив до чоловічої гімназії. Там Микола починає розвивати свої творчі здібності – створює рукописний журнал, пише вірші, ставить вистави з акторами-аматорами.

У 1913 році гімназію закрили. Щоб отримати атестат, Миколі довелося їхати на Кавказ і там складати іспити (на Кавказі це було значно простіше). Зрештою, отримавши документ, Микола готується до вступу в Одеський університет. Утім початок Першої світової поламав усі плани хлопця. Йому довелося піти в школу прапорщиків і за рік відправитися на фронт. Згодом, попри загрозу трибуналу, самовільно залишає фронт та прямує в Олешки. А причиною було кохання. Микола заручився з Антоніною й повернувся на війну. Уже на фронті пара знайшла можливість й уклала шлюб.

Отримавши звання штабскапітана, Куліш добровільно йде на передову. Проте навіть воєнні дії не стали перешкодою творчості драматурга, він продовжує писати вірші та п’єси.

У 1918-му повертається в Олешки й розпочинає кипучу діяльність культурно-громадського життя. Ініціював створення українського товариства “Просвіта”. За чотири роки переїздить із сім’єю до Одеси. Там же закінчує свій перший великий твір – драму “97”. Роботу письменник надсилає до Харкова (тодішня столиця УСРР) і 9 листопада 1924-го відбулася прем’єра на сцені театру. За рік “97” презентували у Нью-Йорку, глядачі були в захваті. Події в драмі розгорталися на Херсонщині в 1921–1922 роках, коли тут панував голод. Але цензура не могла пропусти таке, тому авторові довелося переносити дії в 1923 рік. До того ж цензори вимагали переписати фінал: головний герой мав залишитися живим, а не загинути голодною смертю. Проте Куліш стояв на своєму: “Фінал може бути тільки один – загибель головного героя на селі під час голоду. І коли хтось переробить фінал, внутрішня будова п’єси буде порушена”.

Починаючи з середини 1920-х років Микола поступово стає одним із провідних літераторів. Згодом його обрали очільником “ВАПЛІТЕ”. Цю посаду він обіймав два роки. Водночас, багато пише, друкується у журналах та вісниках, виступає з лекціями, у яких обстоює право митця на свободу та незалежність у творчості.

Але, починаючи з 1930 року, в житті Куліша розгортаються трагічні сторінки. Твори, які мали чималу популярність, почали жорстко цензурувати та критикувати.

У 1933-му Микола їде на Херсонщину та на власні очі бачить жахіття Голодомору – напівмертві села, приречені погляди ще живих. У душі драматурга вибухає хвиля протесту. Водночас компартія проти нього розгортає справжню ідеологічну кампанію. П’єси визнають антирадянськими, їх знімають із постановок. У 1934-му Куліша привселюдно оголосили “буржуазно-націоналістичним драматургом, більшість п’єс якого є відверто націоналістичними й ворожими”.

8 грудня 1934 року Куліш прийшов провести в останню путь свого давнього товариша Івана Дніпровського. Миколу прямо на вулиці схопили енкаведисти й посадили в сумнозвісний “воронок”. Далі був трус, під час якого вилучили чимало рукописів (загубилися в архівах спецслужб).

27-28 березня 1935 року відбулося закрите судове засідання, на якому Куліша, як і цілу групу “націоналістів”, засудили на 10 років спецтаборів. Але в ув’язненні Куліша як “особливо небезпечного злочинця” утримували в спеціальному ізоляторі, ніхто з арештантів його не бачив. Тільки в наш час дослідники встановили, що в жовтні 1937 року “особлива трійка” УНКВС Ленінградської області засудила видатного драматурга до смерті. 3 листопада 1937-го Микола Куліш разом із великою групою українських інтелігентів був розстріляний в урочищі Сандармох.

Дружина Антоніна отримала останнього листа від чоловіка у червні 1937, але ще протягом двох років вона писала йому. А у відповідь – тиша.

Реабілітований 4 серпня 1956 за відсутністю складу злочину.

30 років із 45-ти Куліш присвятив творчості – писав п’єси, вірші. Творчою вершиною стали роботи “Народний Малахій” (1927), “Мина Мазайло” (1929). Тема цих п’єс – фальшивість міщанського середовища, пристосуванство, облудність більшовицьких ідеалів. “Патетична соната” (1929) – це боротьба трьох сил: комуністичної, білогвардійської і національно-демократичної у 1917-1918 роках. У п’єсі автор використав засоби тогочасної експериментальної драми в поєднанні з традиційним українським театром (вертепом). Більшість його творів були поставлені на сцені театру “Березіль” Леся Курбаса.

Херсонський обласний український музично-драматичний театр із 1990 року мав ім’я видатного драматурга, а починаючи з 2005 року називається Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram