Микола Кірєєв. ЗАЗ-965 “Горбатий” – український “Volkswagen”

Микола Кірєєв. ЗАЗ-965 "Горбатий" - український "Volkswagen". Фото "Український інтерес"

Сьогодні визначна дата в українському автомобілебудуванні – 22 листопада 1960 року з конвеєра Запорізького автозаводу зійшов перший автомобіль. Саме машинам цієї марки судилося стати українськими Volkswagen-ами – “народними автомобілями”. Стількох жартів, анекдотів, як про “Горбатого”, мабуть, немає про жоден автомобіль в світі. Але саме він став найулюбленішим засобом пересування у колишньому СРСР – цьому сприяла його доступність для широкого загалу. З 1960 по 1969 “Горбатих” було випущено 322 166 штуки. Потім були інші моделі – 966-та, 968-ма, “Таврія”… Але жодна з них не заслужила такої народної любові, як перша – ЗАЗ-965.

Саме він – ЗАЗ-965, котрий в народі влучно називали “Горбатий” – був і моїм першим авто. Його я купив у далекому вже 2005-му. Все почалось з “приколу” – я пожартував якось, що мрію саме про “Горбатого”. “Розплата” не забарилась – прибіг товариш з газетою, в котрій жирним маркером була обведена об’ява про продаж автомобіля моєї мрії. Довелось їхати дивитись. Попри те, що автівка стояла на спущених колесах, без скла та двигуна посеред двору, я закохався з першого погляду.

Як передати кайф, який я відчував, коли, сидячи на ящику (сидінь не було), намагався не загубити педаль гальма, пильно слідкуючи за автомобілем, що тягнув мене на буксирі? Як забути щоденні пошуки запчастин, фарби, поїздки до майстра, який доводив до ладу моє маленьке диво? Пройшло вже 12 років, а я й досі пам’ятаю свою ідіотську посмішку в той день, коли я таки забрав своє “зелененьке жабенятко” (саме так я називаю свого “Горбатого” й досі) з ремонту і гордо покотив додому.

Мабуть, не менше задоволення отримували від володіння своїми “запіками” й далекого шестидесятого року його перші власники. Автівка дійсно була доступною – вартість її складала 1800 радянських рублів. Як говорить легенда, це був еквівалент тисячі пляшок горілки (пляшка оковитої тоді коштувала 1 рубль 80 копійок). Хай зарплати того часу були невисокі – в середньому 90-120 рублів, але хто ж шкодує грошей на мрію? А машина таки була в ті часи вельми недосяжною мрією. Просто так, як зараз, її було не купити – треба було стояти в черзі, мати “блат”, “вмикати” знайомства, аби мрія втілилась в реальність.

І хай якість “Запорожця” була невисокою, хай неможливо було знайти запчастини, хай не було сервісу, хай була ще маса проблем. Але ЗАЗ-965 став проривом в автомібілізації широких верств населення. Бо саме після його випуску купити автомобіль міг пересічний радянський громадянин. Попри всі труднощі у купівлі, мрія ставала реальністю.

Це зараз ми знаємо, що “Горбатого” скопіювали з кількох західних зразків: дизайн взяли від італійського “Фіата”, технічну компоновку двигуна і трансмісії та передню підвіску – у німецького “Фольксвагена”. Але що в Країні Рад не було скопійовано? Радість у власників авто від того меншою не ставала.

Про технічні особливості машини написано гори матеріалів. І про те, як, хто і що та з якого іноземного авта “злизав” у його конструкції. Як машина ламалась, як важко було віднайти запчастини, які були проблеми у її власників. Можна це все теж повторити. Але – чи треба? У мене, як у власника цього дива вітчизняного автопрому, теж багато історій про ненадійність “Горбатого”. Ну і що? Хіба хто ображається на свого друга, коли той хворіє? А машина стала за ці роки і моїм другом, і моєю любов’ю. І я розумію її перших власників тоді, у далеких вже шестидесятих, котрі лаяли автівку і проклинали той день, коли її купили. Але нізащо не погоджувались продати.

Каюсь – разів три у мене була також думка продати своє “жабенятко”. Але я підходив до нього, дивився у його очі-фари, котрі чомусь в такі моменти дивились на мене з докором. І не піднімалась рука віддати його в чужі руки. Так і служить мені моє перше авто вже дванадцять років. І хай я на ньому виїжджаю лише на дачу влітку. Хай я щоденно використовую зовсім іншу машину, яка і технічно досконаліша, і новіша, і сучасніша, і має купу “наворотів”… Але жодна з тих машин, які в мене були протягом цих років, не викликали в мене тих емоцій, які досі викликає мій зелененький “Запік”. І я зовсім не соромлюсь моєї дурнуватої посмішки, котру я часто бачу на своєму обличчі в дзеркалі заднього виду мого старенького, ненадійного, деренчливого, але такого рідного і улюбленого авта з гордим шильдиком “Запорожець” на милій зеленій мордочці з круглими фарами…

З днем народження, український перший і такий народний ЗАЗ-965 “Горбатий”!