Дурні і дороги. Хто винен і що робити?

Микола Кірєєв. Дурні і дороги. Хто винен і що робити? Фото: скрін-шот з відео

Я колезі нещодавно поїздку на Прилуки (Чернігівська область) на “Бла-бла-карі” бронював через свій акаунт. Провів, посадив до машини. Виявилось – водій мене знає. Зроблю ремарку – в дев’яностих-тисячних я у Прилуках був “активістом”, як модно зараз казати. А оскільки містечко невелике, то всі один одного там знають. Так от, як привіт із минулого життя, прилетів мені телефонний дзвінок від колеги: “Водій передав тобі вітання і, дізнавшись, що ти журналістикою зараз займаєшся, попросив написати про прилуцькі дороги”.

Довго я не хотів писати про ті дороги. Бо нічого там гідного опису, як на мене, нема. Бо нема і доріг. Та й торкався я цієї теми вже якось, хоча й побіжно – привід був інший для блогу про Прилуки:

Микола Кірєєв. Фекалії, “зрада” і відповідальність за вибір

Але вирішив все-таки виконати прохання. Бо ті дороги бачу регулярно і сам – у цьому місті живе моя мама, яку я відвідую щотижня. Так от, повторюсь – доріг у місті нема. Від слова “зовсім”. Зате є гордий і красивий напис у центрі:

Фото: rusoc.club/tag-article

Красиво. Сучасно. Модно. Стараннями вашого (вашої?) міського (міської?) голови встановлено. Думаю – від душі. Бо чого ж їй ті Прилуки не любити? Розпорядником бюджетних коштів є міська рада, рішення якої підписує саме очільниця міста. І кошти на ремонт доріг міська рада регулярно виділяє. Мені ліньки лізти на її сайт і шукати, скільки ж саме і кому було виділено мільйонів на ремонт того, чого у вас нема. Хто сумнівається – пошукайте самі. Спитайте, врешті, у ваших депутатів і тієї ж міської голови. Та й ситуація ваша не унікальна. Таке робиться у всіх містах нашої держави. Тому, власне, я й взявся до написання цього блогу.

Але результат ви бачите на власні очі, ноги і колеса автівок. Замість автобанів, як вам те регулярно обіцяють з екранів муніципального ТБ, у вас ями та канави. А гроші успішно перераховані підряднику (він у вас, до речі, один і той же вже декілька років підряд). Тому, звісно, чому й не любити вашій головисі Прилуки? Я б теж любив у такій ситуації.

І, повторюсь знов, я б не писав цей допис, аби він стосувався лише Прилук. Але така ж сама картина у переважній більшості міст і містечок нашої країни. І жителі цих міст дружно просять “столичних журналістів” написати грізного дописа до “столичної газети” чи зняти сюжета на “столичному ж ТБ”. Мене завжди дивувала ця інфантильність моїх співгромадян. Ну, написали. Ну, показали. І що? А нічого.

Бо те, що відбувається у вашому місті – ваша особиста відповідальність. Ви маєте органи місцевого самоврядування, які відповідають в нашому випадку за стан доріг. Це – ваш міський голова і ваші депутати міської ради. І ніякий Порошенко, Гройсман, “Український інтерес” того не змінить. І треба не писати сльозливі листи президенту і молитись на приїзд якихось журналістів. Треба питати за те, що у вас робиться, безпосередньо з того, кого ви уповноважили це робити. Так-так, саме вашу місцеву владу. Хтось це робить? Ні. Всі дружно проклинають “проклятого Пороха, який всіх здав”. Проклинайте й далі. А тим часом у вашому місті хтось купить нового джипика, нову квартирку, відкладе трохи грошенят на старість. Бо ви йому це дозволяєте.

І так буде, допоки люди не зрозуміють простої істини. Влада нам не з неба падає. Ми її самі собі обираємо. Бо обіцяють нам багато – і дороги, і добробут, і лампочки на стовпах, і молочні ріки. І тут же забувають ті обіцянки. Бо ми забуваємо на наступних виборах спитати – а що ж зроблено з обіцяного? І дружно наступаємо на ті ж граблі. Та й навіщо ті обіцянки виконувати, якщо за них не питають? З власного досвіду виборчих перегонів можу сказати – програми кандидатів не міняються роками. А навіщо? Все одно ніхто їх не читає. Виборець голосує не головою. А чорті-чим. Хто за кульочок з пайком. Хто за гроші. Хто – просто тому, що кандидат “красівий (красіва)”…

Набридло повторювати, але все ж – шановні, ви наймаєте цих людей на роботу! Ви за цими критеріями собі наймете будівельників, аби будинок будувати? Чи СТО будете підбирати, бо “мастєр красівий”? Чи сантехніка, бо він вам кульок з олією та макаронами приніс? Сумніваюсь. То чому ж на виборах у вас відключаються мізки? Мене це завжди вганяло і вганяє в ступор.

Хтось заперечить – корупція завжди існувала і існуватиме. І з бюджету гроші крали і крастимуть. Цілком згоден. Але як приклад можу навести мікрорайон Березняки, у котрому живу. Весь район у новому асфальті, тротуарній плитці, нових майданчиках, ліхтарях. Ремонт не вщухає. І я розумію, що хтось, цілком можливо, купить після того ремонту собі нового джипика. Або квартирку. Але, шановні, я ходжу по ідеально рівному тротуару і їжджу по такій же ідеальній дорозі. У мене під будинком новий експериментальний підземний смітник. Новий дитячий майданчик. Нові ліхтарі. Це означає одне – у того, хто розпорядився бюджетними коштами, є і совість, і клепка в голові. Бо через рік – вибори. І ми спитаємо у наших депутатів, що ж вони зробили. І “гречкою” і “локшиною” їм не відбутись. А от новий тротуар бачили всі.

То чому ж провінція так відрізняється від столиці? Ми тут такі самі, як і ви. І 90 відсотків з нас сюди “понаєхало” саме з сіл, містечок і міст нашої Неньки. Я теж, до речі. В чому ж різниця? Не знаю. Але, якщо мій депутат Київради раптом захоче встановити напис біля озера Тельбін (навколо якого я інколи бігаю по м’якенькій біговій доріжці) “Я люблю Березняки”, я йому повірю. І повірю, що мотивація у нього трохи інша, аніж у очільниці умовних Прилук. Бо результати отієї любові я бачу щодня. Як і ви, власне. Лише висновки ми робимо різні.

Повертаючись до фрази, винесеної в заголовок. Сакраментальне “Хто винен?” і “Що робити?” має просту відповідь: дурні і дороги. Лише дурні, здається, саме ми з вами.

P.S. І не треба плутати відповідальність за свій вибір з киданням до смітників місцевих чиновників під несамовиті крики “Ганьба!”. Це – тупість і дурість. І все той же інфантилізм. Бо, випустивши таким чином пару, до того ж, “повівшись” на гучну риторику незрозумілих “активістів”, ви знову йдете прямим курсом на все ті ж граблі.