Микола Миколайович Аркас – людина широкого спектру інтересів і великого таланту. Він був і українським істориком, військовим і культурним діячем, і композитором, і меценатом, і автором популярного нарису “Історія України-Русі”, який прославив його ім’я у віках, забезпечив пошану і вдячність нащадків.

Микола Миколайович з’явився на світ 7 січня 1853 року в місті Миколаєві в родині адмірала Чорноморського флоту Миколи Андрійовича Аркаса (1816-1881). Батько мав грецьке походження, брав участь в російсько-турецьких війнах та у війні на Кавказі, командував Чорноморським флотом і портами на Чорному морі, написав низку праць наукового і мемуарного характеру. Мати мала дівоче прізвище Богданович і походила з давнього українського козацького роду.

Микола отримав освіту в одеській приватній гімназії Стародубцевих, петербурзькому правознавчому училищі та на фізико-математичному факультеті Одеського університету. Пробував себе як актор в українському театрі Марка Кропивницького. Шість років служив у морському відомстві в Одесі. Після цього обійняв посаду мирового судді в Херсоні.

Микола Аркас захоплювався історією та культурою України. Його наставник, відомий український композитор Петро Ніщинський, прищепив невичерпну любов до музики й фольклору. Під впливом Ніщинського Аркас і сам почав писати музичні твори. Саме він створив оперу “Катерина” за мотивами однойменної поеми Тараса Шевченка.

Та на дворі стояли “глухі 1890-ті”, коли українська культура була скута численними цензурними обмеженнями. Майже шість років цензурні відомства Москви й Києва не пропускали оперу, аж поки в 1897-му Аркас не зміг-таки видати її в Миколаєві своїм коштом. Остаточно крига скресла після того, як твір почали публічно виконувати в Миколаєві, і він удостоївся багатьох схвальних відгуків глядачів. Уже в 1899-му “Катерину” поставили в московському театрі “Акваріум” зусиллями українських акторів на чолі з Марком Кропивницьким. Згодом оперу виконували в театрах Миколаєва, Києва, Львова, Варшави, Кракова.

Микола Аркас також став засновником, меценатом і керівником миколаївського відділення товариства “Просвіта” (1907), відкрив народні школи з українською мовою навчання в маєтках Богданівка та Христофорівка. Маючи значні матеріяльні статки, ніколи не відмовляв, коли до нього зверталися по допомогу українські діячі. Так, він профінансував безкоштовні студентські їдальні у Львові, якими опікувався Михайло Грушевський. Виділяв кошти Лесі Українці та Гнату Хоткевичу на видавничу діяльність, матеріяльно підтримував часопис “Київська Старовина” і газету “Рада”.

Перенесений інсульт і паралізована правиця не давали змоги Миколі Миколайовичу надалі займатися музикою. Він знайшов інший спосіб прислужитися українській справі – створити простий і доступний для якнайширших верств населення підручник з вітчизняної історії. Так з’явилася “Історія України-Русі”, вперше видана 1908 року в Санкт-Петербурзі під редакцією відомого українського історика Василя Доманицького. У ній розглядався період історії до 1907 року, значна увага приділялася історії української культури й літератури зокрема. Наклад книги у 7 тисяч примірників був розпроданий всього за місяць. Друге видання побачило світ у Кракові в 1912-му.

Відомо, що “Історія України-Русі” викликала негативний відгук Михайла Грушевського, який водночас створював свій багатотомний opus magnus з такою ж самою назвою. Авторитетний вчений називав працю Аркаса дилетантською, недостатньо науковою. Проте цілі, які переслідували Грушевський і Аркас у своїх роботах, були різними. Написана в популярному стилі, у супроводі численних ілюстрацій, книга Аркаса стала справді “загальнонародним підручником” – на відміну від праці Грушевського, яка залишилася чисто науковою, написаною мовою, складною для сприйняття непідготовленим читачем. Відомо, що видатний громадсько-політичний діяч Євген Чикаленко називав книгу Миколи Аркаса найкориснішою для популяризації української справи після шевченкового “Кобзаря”.

За радянських часів аркасівську “Історію України-Русі” заборонили як “буржуазно-націоналістичне” видання. Дозвіл на нову публікацію вийшов тільки 1990 року, на хвилі горбачовської перебудови.

Микола Аркас помер від інфаркту 26 березня 1909 року в Миколаєві. Поховали його на місцевому некрополі на березі річки Інгул. У 1930-х труну перемістили в родинний склеп Аркасів. На честь славетного українського патріота грецького походження названо вулиці в Києві, Львові, Одесі та інших містах України. У Миколаєві йому встановлено пам’ятний знак, проводяться “Аркасові читання” в Миколаївському національному університеті.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram