Вони є в помешканні майже кожного. Домашні улюбленці, яких плекають часом навіть більше, ніж самих людей. Найчастіше це котик, песик, папужка або вже канарка. Але може бути присутній і домашній пітончик, ґава, мавпа чи черепашка. Час від часу медіа збурюють повідомлення про утримання вдома хижої рисі, вовченяти чи домашнього ведмежати.

Якось я завітав до свого знайомого в Ірпені. Він мешкав у старій сторічній хаті: кажуть, за СРСР у ній була підпільна церква. Щойно увійшовши, просто попід грубою я завбачив дивовижну халабуду, сплетену з пруття дерев. Усередині метрового чотирикутного куба висіла лампочка. Друг кинув усередину шматки свіжого курячого м’яса. І тоді з найдальшого кута халабуди вишкандибав, тягнучи крило, справжній орел, одразу взявшись за дегустацію наїдка. Виявляється, орла підібрано на стежці попід лісом. Усю зиму він провів із людиною, а навесні, коли крило зажило, друг випустив його на волю. Натурально ілюстрація слів героя з книги Антуана де Сент-Екзюпері: “Ти відповідальний, за тих, кого приручив”.

Але насправді – так, ми відповідальні. Звісно, що дикі тварини, а часом до людської оселі прибивається лебідь, сарна чи лисеня, по затяжній зимі легко повертають у звичні для себе ареали замешкання. Але такого точно не можна сказати про “свійських” собак та котів, які навряд чи виживуть у дикій природі без людської допомоги та опіки. Тому, як кажуть, узявся за гуж, не кажи що вже не дуж.

Саме з цією метою, щоб допомогти домашнім тварин відчути власну незайвість як членів людських родин, й уфондоване таке свято як Міжнародний день домашніх тварин. Думка про створення такого вперше прозвучала у Флоренції на одному з міжнародних зібрань активістів руху на захист природи 1931 року. Чимало організацій та товариств із екології та охорони природи підтримали цю ідею. Але справжньою причиною уфондування свята послужило збільшення негативного ставлення людей до тварин загалом та до домашніх вихованців зокрема. Від них відмовлялися, новонароджених кошенят чи цуциків просто позбавляли життя.

У віддалених українських селах така практика існує досі – викидати, кудись подалі у посадку новонароджених кошенят чи цуценят передовсім жіночої статі. А то й позбавляти їх життя шляхом притоплення в балії чи закопування на городі. Та що там казати про села: подивіться на наші міста, на кількість “безхозних” тварин, яких місцеві муніципалітети переважно змушені присипляти, відстрілюючи. Адже притулки для бездомних тварин в Україні дуже часто є хіба що приватною ініціативою тваринолюбів, а муніципальні заклади такого типу в умовах не найкращих у фінансовому плані часів змушені буквально животіти.

Міжнародний день домашніх тварин уже своїм існуванням у календарі нагадує людям про те, що вони відповідальні за тих, кого приручили. І хоча офіційно його у нас в Україні не святкують, завжди знайдеться привід зробити своєму маленькому другові з живої природи приємність. Хтось у цей день дозволить своєму домашньому вихованцю чинити все, що раніше заборонялося: гризти меблі, кататися на шторах чи харчуватися просто з “господаревого” столу. Хтось відвідає з власною домашньою тваринкою салон краси для домашніх улюбленців. Можна нагодувати улюбленця, скажімо, шикарним святковим обідом. Або придбати для тваринки “свіже” помешкання: ящик, клітку, халабуду, яку можна приготовувати й власноруч. Сьогодні є чимало бутиків одягу для тварин, та навіть поліклінік для супердбайливих власників домашніх улюбленців. Але насправді для тварини не дуже важливі тенденції з моди. У якості подарунка вона з радістю обиратиме зайві хвилини уваги, які ви присвятите їй.

Якщо ж маленький улюбленець відсутній у вашій квартирі, ви можете, хоча б раз на рік, а краще, якщо таке стане правилом, нагодувати тих тварин, які мешкають у вашій багатоповерхівці. Колись існували гарні традиції, коли щороку діти на уроках праці самотужки виготовляли шпаківні й прицвяховували їх потім до груш, яблунь і абрикос, сподіваючись, що навесні поруч із ними оселяться щасливі родини шпаків. Але всю зиму поруч із нами перебувають й інші птахи. І змайструвати годівничку для синички чи горобців, коли в сучасних супермаркетах продається скільки “тари” з поліетілену, для теперішніх вундеркіндів, справа техніки та кількох десятків хвилин: достатньо лише віднайти відповідну сторінку з кресленнями годівничок у власному ґаджеті.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram