Музика. Голос легенди: Квітка Цісик

Оксана Логачова. Музика. Голос легенди: Квітка Цісик. Фото з відкритих джерел

Музичне життя в Радянському Союзі 80-их нагадувало просту геометричну аксіому, дві паралельні прямі, що, як відомо, не перетинаються. Ніде і ніколи. Бо в тодішньому СРСР так і було: існувало музичне мистецтво офіційне, схвалене і узгоджене відповідно до “лінії партії”, та неофіційне, “самвидавське”, яким захоплювався і яке розповсюджував сам радянський народ у вільний від побудови комунізму час.

І навіть тоді, коли цей сумлінний будівельник отримав у приватну власність омріяні “бобінники” та “касетники”, то чомусь не квапився він заповнювати дефіцитні “свемівськи”, “тасмівськи” та майже неіснуючі імпортні японські магнітні стрічки музикою, що лунала з вітчизняних радіо- та телеприймачів. А навпаки – залюбки переписував музику закордонних груп та виконавців із “дисків”, завезених контрабандою “звідти”. Цією музикою захоплювались і охоче ділилися, дехто навіть нею спекулював.

Саме отак – у валізі українського емігранта, який із-за кордону приїхав відвідати своїх українських друзів – потрапив у Радянський Союз один-єдиний примірник платівки з піснями американської співачки Квітки Цісик. А за місяць її пісні слухала вся Україна! І не дивно: бо американська співачка чарівним голосом, чистою українською мовою співала українські пісні!

Її голос брав у полон із першої ноти, а її ім’я в Україні нині знає кожен. Квітка Цісик – неповторна співачка, справжня українка, музичне диво і жінка-легенда.

Вона народилася 4 квітня 1953 року в Нью-Йорку – в сім’ї львівських емігрантів Іванни та Володимира Цісиків. Для них, обдарованих музикантів, чужина не стала злою мачухою: і вони, і їхні діти не розчинились у її багатонаціональній спільноті й навіть не зрадили покликанню – уся родина Цісиків присвятила себе музиці.

Квітка співала з чотирьох років. І хоча мріяла бути скрипалькою, рідкісний голос неповторного тембру все вирішив за неї. Їй подобалося співати абсолютно різножанрову музику: у ній вона майстерно змінювала свій голос і манеру. Це неабияк прислужилося у її роботі студійної співачки. Це в нас, на початку 70-их, ніхто й не чув про такий музичний фах. Тоді як в Америці це була щоденна, звичайна і, можливо, навіть рутинна робота. І саме з неї починала Квітка Цісик: записувала демоверсії пісень, рекламні джингли, саундтреки до кіно.

Квітка Цісик дуже багато працювала у рекламному бізнесі, а ця робота – досить специфічна. Тут і музика, і людський голос (навіть такої краси і теплоти, як у Квітки) переслідують цілком конкретну і дуже просту мету – найсильніше вплинути і найдовше залишитись у пам’яті. Аби зрештою більше чогось продати. І ця рекламна “машина” нещадно експлуатувала її голос. Майже в прямому сенсі: довгі роки Квітка Цісик була “офіційним” рекламним голосом однієї з найбільших автокорпорацій світу “Форд-Моторс”. Її голос звучав також у рекламі інших промислових, харчових та автоіндустріальних гігантів. Звичайно ж, душа її прагнула іншого, без чого важко існувати взагалі: без натхнення, краси, музики, справжньої творчості врешті-решт. Ба більше, коли вона всім завжди і скрізь розповідала про те, яка-то гарна українська музика, який-то співучий народ – українці. І всі у відповідь просили – покажи, заспівай…

Коли записи Квітки Цісик у 80-ті “напівконтрабандою” почали потрапляти в Україну, особа виконавиці, через брак правдивої інформації, обростала легендами й вигадками. Логіка їх була проста: якщо співає так, що зачіпає за живе, то – не від жиру, як то кажуть. Мабуть, у скруті живе, бо співає так слізно й жалісно…

А те, що було насправді – нашим співгромадянам уявити було б іще важче. Бо повірити у те, що забезпечена, але без захмарних статків співачка, витратила власних 200 тисяч доларів на запис альбомів, які записували не заради продажу, а заради втілення власної мрії – було б надзвичайно важко. Це була надто дорога “забаганка” навіть для Америки. Проте, не тільки для Квітки Цісик ця робота мала величезне значення. Усі пісні, що потрапили до альбомів “Пісні України” та “Два кольори” – ретельно збирали не лише Квітка з родиною. Обирали найбільш цікаві в музичному плані твори, збирали найкращих інструменталістів Нью-Йорка, робили аранжування і запис американці: композитор-аранжувальник Джек Корнер та інженер звукозапису Ед Ракович, для яких любов до Квітки Цісик, як жінки і співачки, втілилася в кожній ноті і кожному звуці записаних пісень. Це дуже особиста історія. Так сталося, що вони обидва були її чоловіками: Джо – на час роботи над першим, Ед – в роки роботи над другим, але над обома головними альбомами у житті Квітки Цісик вони працювали разом.

Як згадувала сама співачка, її чоловіки-музиканти нічого не знали про Україну, тому під час роботи їх дуже цікавив і переклад кожної пісні, і думки, які вкладала Квітка у кожну музичну фразу. І їм вдалося, на думку співачки, неможливе: зберегти душу української пісні. Вони зробили кожну композицію особливою, і жодним чином – не американською.

Квітці Цісик було 27 років, коли вийшов перший із двох її сольних альбомів (на платівці, які тоді називали “плитами”) – “Пісні України”. У 34 роки вона закінчила роботу над другим – під назвою “Два кольори”. Третьою “плитою” мала бути збірка українських колискових. Її задум виник у Квітки у 1992 році, коли її маленькому сину Еду-Володимиру було всього 2 рочки.

Вона вже отримала запрошення і планувала поїздку з концертами до України, якби ж не безжальна хвороба, що за кілька днів до її 45-річчя перервала пісню її життя на півслові…І все ж таки, Квітка Цісик повернулася на Батьківщину, ставши частинкою її ще не написаної, але великої музичної історії.

Нині у знаної співачки є не лише власна вулиця у Львові й зірка у сузір`ї Овна – її ім’я носить Міжнародний конкурс українського романсу (один з обов’язкових творів до виконання якого – це пісня з репертуару Квітки Цісик). Співачці присвячують поезії, змальовують її образ у романах і п’єсах, вона – героїня творчих вечорів, телевізійних програм і мистецьких проектів. І кожен із нас реально й легко завжди може повернути її з небуття – увімкнувши запис дивовижних пісень Квітки Цісик.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter