Влада, що обирається українством на “демократичних виборах” в умовах явного браку посланців демократії в нашому суспільстві, вже десятиліття тримається завдяки споживанню наявних в Україні видів ресурсів – природних, промислових, людських. Всі вони тануть на очах тому, що суспільство, очолюване такою владою, руйнує довкілля, економіку, фінанси, державні і суспільні інституції, людський матеріал і свідомість української людини.

Заданий нею суспільству саморуйнівний тренд є, на мій погляд, домінуючим в країні всі тридцять років Незалежності. Він проявляється у недопустимому збідненні населення, недопущенні вільного, прозорого і чесного господарювання в Україні, руйнації економіки, включно з промисловістю, АПК і грошово-банківською системою, надмірному виїзді з країни здатних до продуктивної праці громадян, нищенні основ державного і суспільного життя. Він посилюється в ці роки за відсутності духовного, розумового і культурного опрацювання, а, отже, розуміння українством причин і сутності занепаду нашого краю. Деградаційний напрям руху українського суспільства, безумовно, визначається станом нашої “демократичної більшості”, але не без впливу, скажемо так, зовнішніх, ворожих Україні, сил. Закладений він ґрунтовно і зійти з нього українству буде дуже непросто, майже нездійсненно. В такий час мусимо мати мужність прагнути неможливого.

Важливо підкреслити, що процес вичерпання внутрішніх запасів, джерел і можливостей життя держави, супроводжується зростанням її залежності від запозичених зовнішніх ресурсів, насамперед – істотним нарощенням зовнішньої фінансової заборгованості. Обслуговувати цей борг за рахунок економічного росту країни влада беззаконних, назвемо так владу симбіозу людини-натовпу і людини-олігархії, по суті не буде, бо ця мета знаходиться поза межами їхніх життєвих цілей і розуміння.

Є й інший, дякувати Богу, тренд – слабо виражений, але реально вже існуючий, внутрішньо український, який засвітився на наших Майданах, на війні за самостійність і цілісність країни з Росією, який проявляється в суспільно-політичній життєдіяльності вільних українських громадян, реальних носіїв самоврядності. Проте їх у владі практично немає. Мабуть, можна виділити ще якісь тренди, але я думаю вони, врешті-решт, будуть зводитися до цих двох.

Очевидно, що разом із нищівним затягуванням боргового зашморгу, з наближенням дефолту країни наближатиметься і зміна цієї влади іншою. Якою? Хто буде порядкувати в нашому краї після неминучого кінця цієї влади, думаю, що скорого? Те, що відбудеться з нашою державою, на мій погляд, залежить від того, який з названих напрямів руху стане визначальним у найближчі роки.

Якщо збережеться домінуючий сьогодні самогубний суспільний тренд, то ймовірним наслідком може бути поділ нашої Батьківщини і утворення “зовнішнього управління” над окремими її територіями. Те зовнішнє управління, іншими словами – розграбування нашого краю, може здійснюватися різними зовнішніми силами. В одних регіонах України, – то може бути московська влада, в інших – глобальна влада мамонів. Можливо нашу територію шматуватимуть ще й дрібні регіональні гієни з дозволу глобальних мастодонтів. Ну і виведені нами місцеві хижаки теж без “діла” не будуть, якщо їм дозволять. Це тренд зникнення українства.

Якщо ж належним чином посилиться ствердний український тренд, якщо українство, подолавши свої ВНУТРІШНІ (духовні, інтелектуальні, моральні, душевні, організаційні) НЕДУГИ і НЕЛАДИ прийде, нарешті, до влади у власному краї, виробить і реалізує адекватну відповідь внутрішнім і зовнішнім викликам, то воно, українство, спроможеться на постання. Тоді, разом з ним, буде йти природне, на власній основі, становлення тотожної собі України.

Від чого і від кого визначально залежить те, який з цих напрямів руху обере Україна? Про це, як Небу буде вгодно, це іншим разом.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram