Сьогодні наше розслідування наведе приціл на здебільшого службові короткі слова, значення яких ми не дуже добре знаємо через різні причини, однак мати їх у своєму лексиконі грамотній людині не завадить. (Про деякі подібні одиниці див. блог Помага́йбі…) А про зв՚язок цитати в заголовку з темою нашої бесіди читач дізнається, як і в якісному детективі, в останньому абзаці.

Розмовний вигук ба використовують, щоб виразити здивування, здогад тощо. Значенням він близький до “дивись”: “От я їх вже бачу. Ба, ба! Як вас багато” (М. Коцюбинський). Уживається в складі конструкцій ти ба! (“ти диви, дивись!” – “Ти ба, який самовпевнений: Трамп пророкує обвал в разі своєї поразки”), тим-то й ба (“у тім-то й річ” – “Тим то й ба, що більшість із нас не вважає грип серйозною загрозою і не звертається до лікарів”) та чи ба! (“бач, диви, дивись!”).

Читайте також: Стриптиз зброї, або Навряд чи мавпи в курсі

Функціонуючи у сполученні з “та”, “але” омонімічна частка ба виражає заперечення сподіваної дії, причому далі, зазвичай, наводяться причини неможливості її виконання: “А воно б і гаразд: у Петра Степановича – сини, у Василя Семеновича – дочки… Та ба! Така ворожнеча піднялася” (Панас Мирний). Також цією часткою посилюють заперечення при відповідях: “То ти й не знаєш, яке зілля подобав хлопцеві в купіль класти, а яке дівчині? – Ба ні, на цьому не битий” (Ю. Яновський).

Ще один омонім – сполучник ба. Одне з його завдань – приєднувати речення, що уточнюють сенс попередніх (тут він близький до “та й”, “навіть”): “Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів, ба й учителі гляділи на нього, як на головну оздобу закладу” (І. Франко). Коли ж “ба” приєднує речення з протилежним або обмежувальним значенням, функційно він наближається до “але”: “Макар Іванович лишився в хаті. Ба не сам, бо й Хо втисся за доктором і причаївся в куточку” (М. Коцюбинський).

Також сполуку з “ба” – ба (навіть) більше – разом з до того ж і крім того рекомендують як стилістично кращий варіант для заміни калькованої вставної конструкції “більше того”:

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Більше того, бюджет не передбачає нових витрат. До того ж бюджет не передбачає нових витрат.
Більше того, сьогодні все очевиднішою стає схожість нинішньої української влади із владою у путінській Росії, де також процвітає нажива на бюджетних грошах і квітне корупція та хабарництво. Ба більше, сьогодні все очевиднішою стає схожість нинішньої української влади із владою у путінській Росії, де також процвітає нажива на бюджетних грошах і квітне корупція та хабарництво.

Розмовним вигуком цур забороняють торкатися чого-небудь, брати, привласнювати що-небудь, робити щось. Раніше його використовували в заклинаннях-замовляннях, тепер же це відбувається здебільшого в народних іграх: “Помічена падуча зірка зараховувалася тій з дівчаток, яка перша помітить, “зловить” її і перша встигне гукнути: – Моя! Цур моя!” (В. Козаченко). Також (здебільшого в іграх) ним скріплюють певну умову, домовленість тощо: “Юркові щось спадає на думку, і він каже: – А знаєш? Зараз і вгадаю. Тільки цур: не критися, казати правду” (І. Рябокляч).

Цим вигуком можна висловити незадоволення кимось/чимось, несхвалення чогось: “Цур вам! – підхопився Петро. – Що це ви таке верзете, чоловіче? Отямтеся?” (М. Чабанівський). Це саме значення має і фразеологізм цур дурня та (й, і) масла грудка. У поєднанні переважно з частками “хай” і “нехай” слово цур сигналізує про бажання позбутися, не згадувати когось/чогось, відвернути щось: “Але ся благодать почалась тільки з вчорашнього дня, а то було таке, що нехай йому цур, бодай не верталось (Леся Українка). Фразеологізм цур тобі (йому, їй і т. ін.) [та /і] пек тобі (йому, їй і т. ін.) теж має таке значення. Також він “уживається, щоб висловити незадоволення ким-, чим-небудь”.

Припускають, як пише В. Жайворонок, що в дохристиянських віруваннях Цур (= Чур) – як і Пек – був божеством “війни, бійок, кривавих сутичок, кровопролиття, всілякої біди, тому й досі насилаємо комусь біду: “Цур тобі, пек тобі!” або кажемо так, сахаючись, і відходимо, віддаляємося від когось, чогось, цураємося (пор. ще: “Хай йому цур!”); за версією І. Огієнка, навпаки, це домовий бог, що оберігав родину, господу, майно, і звідси, можливо, [від]цуратися, тобто “покинути (кидати) свої родові межі, забути (забувати) родину, когось близького, рідного чи щось близьке, рідне”; кажуть: “Хоч лайся, та тільки не цурайся”; на це саме можуть вказувати й вислови: “Цур та пек лихим очам!”, “Цур нас та й далі од нас!”; Цур (Чур, старосл. Щур) – це, можливо, обоготворений предок (звідси пра́щур); на користь домового бога може бути й повір’я, що він любить жити в цурі (чурі), тобто цурці, якою розпалюють піч, і тим самим охороняє домашнє вогнище; так чи інакше, численні народні вислови зі словом цур позначено енантіосемією, тобто як позитивним значенням слова (відгомін бога-захисника), так і значенням негативним (відгомін бога-біди): “Цур дурня серед будня!”, “Цур їм та пек!”, “Цур тобі, сатано, відчепись!”; пор. у П. Куліша: “Кажуть дивні речі, не знаю, чи вірити тільки: буцім – цур нашого місця – до неї літає змій!”. (Буцім = наче, неначе, мов, немов, ніби, нібито.)

Згадуваним пек виражають досаду, незадоволення тощо або використовують як закляття, коли прагнуть відвернути що-небудь, позбутися когось, чогось: “Та пек тобі, – сказав Саїн, – з твоїм “лишися” (Марко Черемшина). Уживаючи фразеологізм хай йому пек, сигналізують про почуття незадоволення, а також здійснюють недоброзичливе побажання. Омонім до слова пек має значення “густа в’язка або тверда речовина чорного кольору, яка залишається після перегонки деревного, торф’яного або кам’яновугільного дьогтю та дистиляції жирних кислот різних виробництв”.

Незмінюване присудкове слово нічичирк має два значення: “1. Мовчати, не подавати ніяких звуків. 2. Тихо, ні звука”: “І щоразу зустрічі ті усе більшим інтимом оповиті: ні на Банковій, ні у Кремлі про них – нічичирк”; “Але про це нічичирк. Бо якось не пасує до такого прекрасного міфу про європейську Галичину”. Його фонетичний варіант анічичи́рк використосується для підсилення: “Відсьогодні про соцопитування щодо кандидатів у Президенти – анічичирк”.

Прислівник ген “указує на віддалення місця, часу, напряму проходження дії; он там, далеко”. У Івана Багряного читаємо: “Шлях поміж спаленими й зруйнованими селищами тягся десь там ген понад лугом, по той бік”. Його омонім – це біологічний термін: ген – “одиниця спадкової речовини, за допомогою якої ознаки і властивості батьків передаються нащадкам”.

“Гірників хоч одбавляй, а перукарів катма”; “Кадрів катма, але тримаються”; “Недуги наступають, а вакцин – катма”. Виявляється, розмовне присудкове слово катма́ (катма́є) (“нема, немає”) наші мовці не забули, воно й досі використовується у ЗМІ.

А от далебі́ (рідко далебі́г), що має таке ж значення, як і вставні слова “правду кажучи”, “справді” тощо, там побачити складно: це можливе тоді, коли в ЗМІ цитують художні тексти: “Далебі, комусь сьогодні гірше, ніж тобі” (Л. Костенко), “Як це непросто, далебі…” (С. Борщевський, переклад з Антоніо Мачадо). Також це слово може вживатися як замінник частки “таки”: “Якби не оце створіння, я далебі заснув би під кущем, так сьогодні парно якось у повітрі” (М. Коцюбинський).

“Якщо Німеччина та Західна Європа залежать від Росії, вони на випадок схожих із Кримом чи Сходом України експансивних дій Росії чи Путіна не зможуть по-справжньому підтримувати Польщу та Балтику, а захищати й поготів”. Прислівник поготі́в має значення “тим більше”. Щоб урізноманітнити мовлення ним рекомендують замінювати конструкції тим більше / тим паче:

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Та ніщо не вічне, а тим більше бажання працювати. Та ніщо не вічне, а бажання працювати й поготів.

Але: “Навчання – безперервний процес обміну досвідом: чим більше віддаєш, тим більше отримуєш”. Хоча і в цьому разі можливі варіанти: “…що більше віддаєш, то більше отримуєш”.

Слово позая́к має значення “тому, що; через те, що”: “Будемо радитись з головами фракцій і спільно з депутатами виробимо позицію, позаяк була пропозиція, щоб реалізувати це приміщення”. Цей застарілий жартівливий сполучник в умілих руках свого часу перетворився на псевдонім (Юрко Позаяк) українського поета й перекладача Юрія Лисенка (нар. 1958). Закінчимо сьогоднішню розмову його рядками: “Своїми синіми очима / На мене не дивись, Мальвіно / Ти маєш справу не з П՚єро, / Ти маєш справу з Буратіно. / Не розраховуй на любов, / Коли і було щось між нами / У першу ж ніч, як зійде місяць, /Я помандрую з кажанами” // “Муедзин на мінареті / Знов кричить “Аллах акбар!” / Не піду я в синагогу / – буду Леніна читать!” // “Всим, хто тоне й не знає, / За що вхопитись, / Хто вже з останніх / Вибився сил: / Попереджаю – я не колода, / Попереджаю – я крокодил”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram