Сьогодні розслідуємо історичні таємниці, пов’язані з благопобажаннями. В українській мові є традиційні формули побажання, привітання, віншування, припрошування, запрошення, заприсягання, поради, примовляння, замовляння, застереження, погрози, прокльону. Багато з них мають ознаки фразеологізмів.

Їхнє завдання – за допомогою слів викликати потрібні дії, нав’язати комусь свою волю. Одиниці такого типу міцно пов’язані з національною символікою. Відтворюючи певний фрагмент історії культури, вони демонструють національний характер, оскільки перебувають у генетичному зв’язку з традиціями народу, його віруваннями й забобонами, обрядами та дійствами тощо.

Залежно від намірів виконавця побажання і – відповідно – від бажаного результату виділяються два типи таких формул – благопобажання (або просто побажання) та злопобажання (прокльони). Про останні поговоримо колись пізніше.

Побажання – словесні фольклорні мініатюри, за допомогою яких зичать щастя, здоров’я, успіху в справах, довгих років життя, матеріального добробуту тощо. За допомогою таких мініатюр мовці показують особисту приязнь і добрі наміри щодо співбесідника.

Боже помагай

Отже, за допомогою специфічних магічних словесних формул бажають “блага”. Під благом (благами) услід за словником розуміємо “добро, щастя, достатки, вигоди, дари природи і т. ін.; все те, чого потребує людина в житті”. У текстах побажань за допомогою понять давнього часу, позначених відповідними словами, створюється уявна модель життєвого успіху, відбувається візуалізація бажаного життя, своєрідне “нейро-лінгвістичне програмування”.

Центром відправи обряду побажання виступає виконавець. Він словом моделює бажану ситуацію або безпосередньо, або опосередковано.

У першому випадку джерелом словесного творення блага виступає виконавець магічного обряду: зоставайтеся з миром (“Ужито для вираження доброго побажання під час прощання, розставання”); отака (от така) ловись! (“Уживається для вираження здивування, радості, захоплення і т. ін.”); нехай здоров буде (“Доброзичливе побажання кому-небудь”).

Для випадків другого типу характерне позиціонування як суб’єкта виконання магічної дії, що мусить принести благо адресатові, вищої сили: хай (нехай) Мати Божа милує (прощає, боронить і т. ін.) / помилує (простить і т. ін.) (“Уживається для вираження побажання кому-небудь добра, безпеки, благополуччя і т. ін.; щоб було все добре”), помагай (поможи) Біг (Бог, Боже) (“Уживається як побажання кому-небудь успіху в роботі, в якійсь справі і т. ін.”), Господь вас поздоров (“Ужито для вираження побажання здоров’я та добра”).

З роси та води

Момент виголошення побажання виступає точкою відліку для його справдження, оскільки навантаження цієї формули спрямоване у майбутнє: бажають зараз, а здійниться пізніше. Цей факт випливає з розуміння, що минуле залишається назавжди незмінним і вплинути можна лише на ті події, що ще відбудуться.

Серед згаданих одиниць можна виділити власне побажання і вітання//прощання.

Власне побажання здебільшого універсальні. Їхнє вживання відображає загальну ідею бажальності: хай (нехай) вас (тебе) Бог (Господь) не забуде; хай (нехай) Бог (Господь) помагає; щоб добра година знала; ні пуху ні пера; ні луски, ні зябри (рідше хвоста); на здоров’ячко; нехай здоров буде; на щастя; з роси та з води; у добрий час; дай Боже (Бог) здоров’я; з Богом; у добрий час; хай (нехай) легенько гикнеться; ваше слово та Богові в уші, а лихому поза уші; з роси та з води; майся гаразд; [на] многії (многая) літа.

Форма деяких побажань вказує на їхній зв’язок з магією, використовуваною у певній сфері людської діяльності:

а) мисливство: ні пуху ні пера;

б) рибальство: ні луски, ні зябри (рідше хвоста); ні луски, ні хвоста!; отака (от така) ловись!;

в) мореплавство: сім футів під кілем.

Вітанням розпочинається спілкування, контакт між людьми. Вітання – це “сталі вислови-кліше, які говорять при зустрічі знайомої людини” (З. Лановик). В українців вітання являє собою досить складний обряд, до якого входять, крім словесних формул, також жести, міміка й фізичні контакти. Обряди привітань і прощань у людських контактах мають важливе значення.

Вони наводять баланс у контактуванні індивідів, демонструють доброзичливе ставлення, показують наміри щодо інших, налаштовують на дружній лад. У системі понять людини міфологічної свідомості вони створюють безпечну територію, комфортну для обох сторін, визначають її як освоєний простір, “заселяють” її сприятливими для життя поняттями.

Хліб та сіль!

Вітаючись, насамперед бажають найважливішого для біологічного існування, того, що складає щоденну турботу людини: хліб та (і) сіль!; мир сьому дому!, мир вам!; здоров будь (був) [з неділею (з понеділком, у хату)].

Деякі усталені формули тільки констатують тривалість розлуки з тим, з ким вітаються, передаючи емоційний стан: скільки літ, [і] скільки зим!; слихом слихати, видом (у вічі) видати!, видом видати, слихом слихати, слихом слихати; з поверненням!. Також це можуть бути ритуалізовані запитання: як ся маєш?.

Формули, вживані під час прощання, моделюють ситуацію, близьку до програмованої у вітальному обряді. Однак формул-прощань більше. Тут фігурують практично ті ж світоглядні поняття:

а) мир (з миром; іди з миром (в мирі); іди з миром; зоставайтеся з миром);

б) здоров’я (іди здоров; оставайся здоров; бувай (будь) здоров (здоровий)!; бувай здоров (здоровий)!; будь здоров (здоровий)!;

в) присутність сприятливої сили (іди [собі] з Богом).

Деякі фразеологізми-прощання не конкретизують суті побажання, а передають його узагальнено, транслюючи саму ідею доброзичення: усіх (всіх) благ; всього доброго (найкращого).

Інші моделюють ситуацію нетривалої розлуки, чим демонструють адресатові приязне ставлення (до скорого (швидкого, приємного і т. ін.) побачення) або програмують під час прощання сприятливий характер руху (щасливої дороги).

Найчастіше вища сила, що позиціонується як виконавець магічної дії, позначається словом Бог. Це слово у фразеологізмі не втрачає свого значення, зберігаючи всі свої ознаки. Факт звернення до Бога пов’язаний з особливостями світогляду українського народу. Українець, констатує М. Костомаров, вірить, що все відбувається тільки завдяки Божій допомозі: Якби не Бог – хто б нам поміг, Як Бог не схоче, то хоч би десять голів мав, то нічого не зробиш, Як Божа воля, то вирнеш із моря, Без Божої волі и волос з голови не спаде. Наявність Бога в житті людини сприймається як найвище благо.

Щасти тобі доле!

Виконавець побажання програмує бажану ситуацію, в якій адресат бачиться як союзник вищої (благої) сили (щоб той був з Богом), як той, хто одержав її заступництво. Використання божественного імені в побажаннях відображає уявлення носіїв міфологічної свідомості про магію імені. Вимовляючи божественне ім’я, архаїчна людина уявляла свою причетність у такий спосіб до найвищої сили (небесного світу), свій зв’язок з нею, вірила, що заручається їхньою підтримкою. Мотивувала ці уявлення первісна віра в те, що знання імені божества, іншої людини, предмета, явища тотожна володінню такими об’єктами.

В одиницях з компонентом Бог цей виконавець магічної дії подається як такий, що:

а) дає певне “благо”: дай Боже (Бог, Господи); дай Боже (Бог, Господи) здоров’я; пам’яті; що мені гоже;

б) благословляє: благословить тебе Господь!; хай (нехай) вас (тебе) Бог (Господь) благословить; Боже (Господи) благослови; Боже вас (тебе) благослови!;

в) приносить здоров’я і щастя: Господь вас поздоров; поздоров Боже; щасти тобі Боже;

г) допомагає: хай (нехай) Бог (Господь) помагає; Бог на поміч; хай Бог поможе!; помагай (поможи) Біг (Бог, Боже); Боже поможи (помагай);

ґ) виступає як захисна сила (перебування Бога з кимось, його захист виступає як “благо”, тому його бажають): з Богом; Бог (Господь) з тобою (з вами, з ним і т. ін.); хай (нехай) вас (тебе) Бог (Господь) не забуде.

У нечисленних випадках у побажанні виступає Мати Божа: хай (нехай) Мати Божа милує (прощає, боронить і т. ін.) / помилує (простить і т. ін.).

Зрідка формули-побажання вміщують звернення до язичницьких божеств: щасти тобі доле! (Пор. доля – “у дохристиянських віруваннях – очевидно, божество-неминучість, божество-фатум” (В. Жайворонок).

Багато благопобажань стали етикетними формулами.

Карколомні пригоди церати натщесерце

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram