Сьогодні розслідуємо проблему, пов’язану з абревіатурами. У спілкуванні ми часто користуємося різними скороченнями – загальноприйнятими чи спеціальними замінниками слів або словосполучень, що дає змогу “стискувати” мовлення. Це особливі слова. Їх створено з міркувань економії. Із довгих і незручних багатослівних назв ми придумуємо зручні та короткі. Деякі з них так глибоко ввійшли в мову, що сприймаються як звичайні прості слова. Але вони не прості. Вони складні. І скорочені.

Абревіатури – явище порівняно нове. Виникли вони в ХХ столітті як результат абревіації – “утворення нових слів шляхом поєднання початкових складів кількох слів або перших літер слів словосполучення”. Однак у писемних джерелах попередніх епох теж виявлено спроби скорочення слів (див. Ділова документація Гетьманщини ХVІІІ ст.): того члвка (чоловіка), совѣстію дши (душі) (1714 рік, с. 228), самъ пнъ (пан) по(л)ковникъ (1719, с. 209). Над такими словами ставився спеціальний знак скорочення – титло (~). Особливо актуальним явище скорочення було у зв’язку з дорожнечею носіїв фіксації текстів, а також і з економією часу, адже, як відомо, у давнину (до виникнення друкарства) книги переписувались “від руки”.

З моменту виникнення абревіатури мали й прихильників, і ворогів. Одні ними захоплювалися, забуваючи про міру та здоровий глузд (доходило навіть до того, що в одній абревіатурі поєднувалось кілька десятків скорочених слів-коренів), інші, називаючи абревіатури “словами пташиної мови”, усіляким чином намагалися перепинити шлях їхнього проникнення до літературних мов, вважаючи, що використання абревіатур ускладнює розуміння. Очевидно, рації не мають ні ті, і ні ті. Проте розв’язати цю суперечку мова вирішила сама: одні абревіатури міцно закріпилися в її лексиконі, інші безслідно зникли.

Усі скорочення поділяються на два типи: лексичні та графічні (про останні поговоримо в іншому дописі).

Лексичні скорочення, або абревіатури (італ. abbreviatura, від лат. abbrevio – “скорочую”), характеризуються тим, що функціонують як звичайні слова. Вони мають і лексичні, й граматичні значення: можуть відмінюватися (ДАК-Ø, з ДАК-у, ДАК-ом; Кабмін-Ø, Кабмін-у, Кабмін-ом, у Кабмін-і; центрвиборчком-Ø, центвиборчком-у, центрвиборчком-ом) та залучатися до процесу творення нових слів (ПТУ → петеушний → петеушник; СБУ → СБУшний →СБУшник).

Виникають лексичні скорочення в результаті двох взаємопов’язаних дій – скорочення і складання (тому їх часто називають ще й складноскороченими словами), а сама абревіація як словотвірне явище є одним з активних способів словотворення. Абревіатури найчастіше утворюються із словосполучень і значно рідше – від окремих слів.

Абревіатури бувають:

1) ініціальні (утворюються з початкових елементів слів, які входять у назву поняття); вони поділяються на: а) буквені, при вимові яких початкові літери озвучуються за своїми назвами: КПК [ка-пе-ка] – “Кримінально-процесуальний кодекс”, УАПЦ [у-а-пе-це] – “Українська автокефальна православна церква”, УРП [у-ер-пе] – “Українська республіканська партія”; б) звукові (при їхній вимові початкові елементи вимовляються як відповідні звуки): ФЕВ [фев] – “фінансово-економічний відділ”, ДЕК [дек] – “державна екзаменаційна комісія”, УБОЗ [убоз] – “управління боротьби з організованою злочинністю”; в) буквено-звукові (змішані) – частина такої абревіатури озвучується за буквеним типом, а частина за звуковим: ГУ МВС – “гу ем-ве-ес”;

2) кореневі (складові) скорочення (утворені з цілих чи усічених кореневих частин, складів слів зі збереженням ядра значення): Мін’юст, головбух, начмед, техред;

3) частково скорочені слова (утворені шляхом поєднання частини (частин) слова й цілого слова): держбезпека, правопорядок, госпрозрахунок, міськрайвідділ, спецприймальник;

4) усічення (утворені в результаті відтинання кінцевої частини слова із залишенням початкового (закритого) складу): зам., зав., заст., спец;

5) телескопічні (утворені з початкової та кінцевої частини повної назви): ра[діостан]ція → рація, т[ринітротолу]ол → тол, біо[логія та електро]ніка → біоніка;

6) змішані (комбіновані) (утворені шляхом одночасної взаємодії різних способів абревіації): військ[овий] ком[ісарі]ат (кореневе усічення + телескопічне) → військкомат.

До складу абревіатур, крім букв або звуків, можуть входити числові компоненти: ВАЗ-21099, Ан-24, Т-80, БМУ-15.

Майже всі абревіатури належать до іменників, і лише незначна їхня кількість – до прикметників: санепідеміологічний, агітмасовий, культосвітній.

Іменникові абревіатури поділяються на великі значеннєві групи:

а) назви організацій та установ: ООН, ЮНЕСКО, НАТО, УЄФА; б) назви країн: ОАЕ, США, КНР, КНДР, СРВ; в) назви автомобілів та автомобілебудівних фірм: ФІАТ, ВАЗ, КрАЗ, АвтоЗАЗ, ДЕУ, БМВ тощо.

Як і серед звичайних слів, серед абревіатур є: а) архаїзми: КДБ УРСР → СБУ, вуз → виш / ВНЗ / ВЗО, Радмін → Кабмін; б) омоніми: УНА1 – “Українська наукова асоціація” і УНА2 – “Українська національна асамблея”; ОРД1 – “оперативно-розшукова діяльність” і ОРД2 – “організаційно-розпорядчі документи”; в) абсолютні синоніми: ДАІ = державтоінспекція, ЦВК = центрвиборчком; г) неологізми: ЗУБР – “за Україну, Білорусію і Росію”, ЗаЄдУ – “за єдину Україну”, КОП – “команда озимого покоління” (свого часу так називалися виборчі блоки); ґ) запозичення (їх взято з іншої мови у готовому вигляді й передано своїми літерами): ЧК (рос. ЧК “чрезвычайная комиссия”), вуз (рос. вуз “высшее учебное заведение”), НАТО (англ. NATO “North Atlantic Treaty Organization”, БМВ (BMW “Bayerische Motorenwerke”), ФІАТ (FIAT “Fabbrica Italiana Automobili Torino”); д) кальки (здійснено буквальний переклад): (FBI → ФБР, OSCE → ОБСЄ, AIDS → СНІД ) тощо.

Абревіатури – назви установ, організацій, закладів тощо, – утворені з частин слів, пишуться: а) з великої літери, якщо вони виступають назвами одиничних установ: Укрінформ, Укрпрофрада; б) з малої літери, якщо абревіатури є родовими назвами: юрінститут, райрада, міськрада.

Буквені ініціальні абревіатури, утворені від власних і загальних назв, пишуться великими літерами: УВБ (“управління внутрішньої безпеки”), ВВС (“відділ внутрішніх справ”), ДТП (“дорожньо-транспортна пригода”), ВЛК (“військово-лікарська комісія”), МВФ (“міжнародний валютний фонд”), ЦГ (“центральний госпіталь”).

Деякі звукові ініціальні абревіатури, утворені від загальних назв, традиційно пишуться малими літерами: неп, рацс. Такі абревіатури відмінюються: неп – непу, непом; рацс – рацсу, рацсом. Відмінюються також і звукові ініціальні абревіатури, що пишуться великими літерами. У таких випадках закінчення пишуться малими літерами, безпосередньо приєднуючись до останньої літери абревіатури без будь-яких додаткових позначок: УБОЗ – УБОЗу, УБОЗом.

Рід абревіатур визначається за стрижневим словом: українське МЗС – (“Міністерство закордонних справ”), незалежний ЗМІ (“засіб масової інформації”), активна ПАРЄ (“Парламентська асамблея Ради Європи”).

На жаль, з екранів телевізорів від “майже-журналістів” часто можна почути: [жекега] (ЖКГ), [ведеенга] (ВДНГ). Думаєте, вони заглядали до навчального посібника, щоб хоч щось дізнатися про абревіатури? Ось зараз. Та й з алфавітом у них проблеми. Ну от звідки вони взяли літеру “га”???

Також ще видають і перли на кшталт [феерен] (ФРН), [феесбе] (ФСБ), [фебеер] (ФБР). А букву “фе” де вони взяли? Мабуть, на курсах грамотності, де викладав усім відомий профффесор, профффесіонал з експропріації шапок, частих обмовок (“йолка”, “умикни Україну”, “Анна Ахметова”) та підтримки бідолашних страусів (“шо в етом плахова, шо я іх паддєрживал?”).

Не думаю, що це вдалий вибір наставника))). Краще читайте “Український інтерес”!