Вчора, 3 травня у Сочі пройшла зустріч президентів Росії та Туреччини, за підсумками якої Путін та Ердоган заявили про “нормалізацію відносин” між країнами. Російські ЗМІ навперебій пишуть про чергову “многоходовочку” свого президента та знову називають турків майже братами.

“Український інтерес” вирішив дослідити історію питання. Нагадаємо, що стосунки між двома країнами (чи двома диктаторами?) зіпсувались після того, як турецькі ВПС 24 листопада 2015 року збили російський бомбардувальник, котрий, відбомбившись на сирійській території, залетів до турецького повітряного простору.

Обидві сторони (Росія й Туреччина) з цього приводу зробили досить різкі заяви і ввели щодо одна одної економічні та політичні санкції. Так, росіяни ввели продуктове ембарго щодо турецької продукції (заборонили ввіз, зокрема, курятини, індичатини, томатів, цибулі, капусти, огірків, гвоздик, апельсинів, винограду, яблук, груш, абрикосів, слив, суниць, солі). Також було введено візовий режим, заборонено роботу низки турецьких підприємств та гуманітарних організацій на території Росії, росіянам заборонили туристичні поїздки на турецькі курорти. Останнє було досить болючим ударом по економіці Туреччини.

Туреччина, своєю чергою, ввела додаткові мита на російські товари: пшеницю, кукурудзу, олію. Експерти відзначили, що через продуктове ембарго Росія втратила близько півтора мільярдів доларів. В той же час Туреччина понесла основні збитки у туристичній галузі, зумівши переорієнтувати експорт сільгосппродукції на Азербайджан, Білорусь, Казахстан.

У червні 2016 року країни спробували налагодити стосунки – відбулась телефонна розмова Ердогана з Путіним, після чого було запущено процес відновлення відносин між країнами, зокрема, Росія скасувала санкції у туристичній сфері. Також було досягнуто домовленості щодо військової операції в Сирії.

Після вбивства у грудні 2016 року російського посла Андрія Карлова в Туреччині, Кремль заморозив перемовини щодо відміни віз для турецьких громадян та заборонив працевлаштування громадянам Туреччини у РФ.

Черговою спробою врегулювати взаємовідносини була зустріч президентів 10 березня цього року в Москві, проте результати виявились скромними: відмінили заборону на найм турецьких робітників, але продуктове ембарго залишилось в силі. Туреччина відреагувала закриттям поромної переправи з Кримом, заявивши, що ніколи не визнає насильницьке приєднання півострова до Росії.

І ось вчора, третього травня, відбулись чергові переговори Путіна з Ердоганом. Російська преса говорить про те, що досягнуто домовленостей у всьому спектрі російсько-турецьких двосторонніх стосунків. Знято всі обмеження, крім заборони на експорт турецьких помідорів.

Проте насправді все не так райдужно. Болючі теми – доля Башара Асада; хімічна атака в провінції Ідліб, відповідальність за яку турки однозначно покладають на урядові сили, підтримувані Росією; курдське питання – не обговорювались. Нагадаємо, що проблему курдів турки вважають своєю внутрішньою справою, в той же час Кремль поставляє курдам озброєння, на що Анкара реагує дуже гостро.

Також, попри гучні заяви про скасування економічних санкцій, питання щодо цього процесу залишається відкритим – за словами російського віце-прем’єра Аркадія Дворковича, “механізму зняття санкцій не випрацьовано”. Також не досягнуто домовленості по зняттю візового режиму.

Загалом, якщо відкинути емоції, котрими наповнена російська преса, що коментує результати зустрічі Путіна та Ердогана, то питань щодо подальших стосунків двох країн залишається багато.

Нас вони цікавлять, звичайно, з точки зору українського інтересу – адже обидві країни є нашими сусідами. Одна з них – прямий агресор і окупант, інша – наш партнер у Чорноморському регіоні. Якщо з першою все ясно – війна буде тривати і Крим залишиться анексованим, то щодо іншої – Туреччини – Україна зацікавлена у підтримці. І важливим у даному аспекті залишається Крим.

Якщо ж повернутись до “потепління у стосунках” між Анкарою та Москвою, то найцікавішим питанням, з нашої точки зору, залишається одне – а надовго? Бо у стосунках між диктаторськими режимами головним є зовсім не інтереси країн, котрі вони очолюють. Головним у них завжди залишаються емоції та власні амбіції. А з цього “добра” що у Путіна, що у Ердогана, вистачає. І до чого вони приведуть завтра – відомо лише небу…

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]