Михайло Туган-Барановський: Хіба ж я росіянин?

Видатний український економіст і соціолог Михайло Іванович Туган-Барановський з’явився на світ 20 січня 1865 року в селі Соляниківка Куп’янського повіту Харківської губернії (нині не існує, поруч розташоване село Старовірівка Шевченківського району Харківської області). Родина була дворянською і заможною. Батько походив із литовських татар і повне його прізвище було потрійним – Туган-Мірза-Барановський. Матір, Анна Станіславівна Монвіж-Монтвід, мала польсько-литовське походження.

Михайло отримав середню освіту в 2-й харківській гімназії, після чого вступив на фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Та минуло три роки, і за участь в антиурядовій студентській демонстрації його відрахували з університету, і вислали в Україну. Завершити вищу освіту вдалося в Харківському університеті, де 1888 року він отримав ступінь кандидата фізико-математичних наук. А за два роки екстерном склав іспити за повний курс юридичного факультету.

Після наукового відрядження до Великої Британії був Московський університет, де Михайло здобув ступінь магістра політичної економії та статистики. Для цього він успішно захистив свою наукову роботу на тему “Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини та вплив на народне життя”, де зробив великий внесок у розробку теорії промислових циклів. Згодом працю опублікували монографією та переклали французькою і німецькою мовами.

Почавши службу чиновником департаменту торгівлі й мануфактур міністерства фінансів Російської імперії, Михайло Туган-Барановський вже 1895 року став приват-доцентом Санкт-Петербурзького університету, з якого він був відрахований у студентські роки. Тут він читав курс лекцій “Розвиток новітньої економічної науки у зв’язку з історією господарських відносин”. Проте закріпитися в столичному імперському університеті не вдалося. Влада не сприймала опозиційного, як видавалося, приват-доцента, який міг підбурювати студентів і поширювати серед них “крамольні ідеї”.

1898 року Туган-Барановський захистив у Московському університеті докторську дисертацію на тему “Російська фабрика в минулому та сьогоденні”. Фахівці називали цю роботу “шедевром, який зробив великий внесок у економічну теорію”. Та вже у березні 1901-го його за участь в антиурядових виступах знову вислали в Україну. Чотири роки вчений провів у Лохвиці на Полтавщині, де займався науковою працею.

Тільки після часткового пом’якшення політичного клімату внаслідок революції 1905 року він повернувся до Санкт-Петербурга. Знову став приват-доцентом, а ще професором економічного факультету політехнічного інституту. Читав лекції також в інших навчальних закладах – у Московському міському народному університеті імені Альфонса Шанявського та на Вищих жіночих (Бестужевських) курсах.

Науковий доробок Михайла Туган-Барановського досить об’ємний – це близько 140 робіт, присвячених різним аспектам економіки. Він розвинув теорію періодичних економічних криз при капіталізмі, був одним із найбільш завзятих пропагандистів кооперації. Глибоко вивчав історію капіталістичних відносин у Російській імперії від появи кріпосних мануфактур XVII століття до промислового перевороту другої половини XIX століття.

За ідейними переконаннями Туган-Барановського вважають “поміркованим марксистом”. Він вважав, що з економічної теорії Карла Маркса можна взяти багато корисного, якщо не вдаватися до радикалізму. А трансформувати капіталізм у “етичний соціалізм”, основою якого стануть загальнолюдські цінності, відсутність експлуатації одних людей іншими, повага до особистості.

З початком Української революції навесні 1917 року Михайло Туган-Барановський активно долучився до відродження української державності. Він переїхав до Києва, де отримав посаду генерального секретаря фінансових справ Української Центральної Ради. Тобто – став одним із перших міністрів фінансів України у XX столітті. Став деканом юридичного факультету новозаснованого Українського державного університету в Києві. Створив і очолив Інститут з вивчення економічної кон’юнктури та народного господарства, Демографічний інститут. Був серед засновників Української академії наук, у її структурі очолив відділ соціальних наук. Російським колегам, які не розуміли його подвижницької діяльності на ниві українського відродження, він відповідав:

“Хіба ж я росіянин? Я наполовину українець, і наполовину татарин!”

Життя видатного вченого нагло урвалося. На початку 1919 року його призначили радником дипломатичної місії УНР, яка їхала на Версальську мирну конференцію. Михайло Туган-Барановський виїхав поїздом із Києва до Одеси, щоб звідти кораблем дістатися Франції. Але 21 січня, наступного дня після свого 54-го дня народження, він помер від серцевого нападу прямо у поїзді на станції Затишшя (нині Захарівський район Одеської області). Поховали його на Старому християнському цвинтарі Одеси, знищеному більшовицькою владою в 1930-х роках.

Ілюстративне фото: вулиця Михайла Туган-Барановського 7 у Львові

Григорій Епік – між бажаним та реальністю

Ярослав Стецько: Кожна поразка Росії – наш інтерес