Марина Кондратенко
Магістр державного управління, громадський діяч, експерт з комунікацій

Марина Кондратенко. Принцеса Сіаму з українським обличчям 

Принц Буванаф Чакрабонґсе (Чакрабон) і Катерина Десницька. Фото надане автором

Історія її життя покладена в основу історичного роману Востокової “Нефритове слоненя”, а Костянтин Паустовський в автобіографічній повісті “Далекі роки” присвятив їй цілий розділ “Зимові видовища”. Однак Катерину Десницьку ви не знайдете в енциклопедіях про видатних людей, про неї мало пишуть і в рідному Луцьку, є навіть твердження, що вона з Чернігова. Та повірте, що жінка, яка стала принцесою в іншій країні, поважаючи тайську культуру, потроху впроваджувала елементи української, гідна називатися Великою українкою.

Історія української попелюшки почалася 113 років тому на початку березня. Принц Буванаф Чакрабонґсе (Чакрабон) і красуня Катерина Десницька познайомилися в одному світському салоні, де збиралася “золота молодь”. Інші джерела свідчать, що випадково зустрілися на київській ковзанці. І більш реалістична версія – на балу георгіївських кавалерів. По-перше, принц був корнет лейб-гвардії імператорського гусарського полку, вчився в Академії. По-друге, в цей час Катерина жила у своєї хрещеної в Петербурзі і мала нагороду “Георгіївський хрест” (за мужність проявлену на Далекому Сході медсестрою).

Їх коханню не завадили ні різність релігій (Катя сповідувала православ’я, а її майбутній чоловік – буддизм), ні образи й звинувачення у цьому союзі з боку рідних. Принц всім серцем і душею полюбив Катерину і стійко терпів навіть ворожість короля-батька Рами V. Чакрабон таємно обвінчався у церкві Святої Трійці (Константинополь) зі своєю обраницею, за що його викреслили з заповіту Королівства Сіаму (сучасний Таїланд), однак надали окремий палац Парускаван.

Для Катерини, яка виросла в бідній багатодітній родині з 12 дітей, життя у величезному палаці з купою слуг та служниць було справжньої казкою. Втім, завжди стримана і байдужа до розкошів, вихована та добра до всіх, хто її оточував, принцеса дуже швидко здобула прихильність свого оточення. 28 березня народився син Чула. Це жодним чином нічого не змінило, їх не запрошували на родинні прийоми. Та слава про Катерину ширилася країною, і незабаром королівська свекруха вирішила на неї подивитися і була приємно вражена. Навчання в одній з кращих жіночих гімназій Києва (Фундуклеївській, неподалік Хрещатика), дало неабиякі результати. До речі, її випускницями були Анна Ахматова, Софія Русова, Надія Забіла-Врубель та інші. Катерина Десницька займалася благодійністю, була ерудована і начитана, знала і дотримувалася всіх традицій тогочасного Таїланду, непомітно впроваджуючи елементи українського як в інтер’єрі, так і в одязі.

Тож, після смерті короля Рами V нікого не здивувало, що рідний брат Чакрабона визнав цей шлюб, а оскільки не мав дітей, призначив його спадкоємцем престолу. А Катерина Десницька через 5 довгих років таки одержала титул принцеси Сіаму вищого рангу і була офіційно визнана народом Сіаму.

Подружжя нарешті було щасливе, багато подорожувало – Лондон, Київ, Петербург. Та позитивних емоцій та вражень вистачило на кілька років. Одного дня спадкоємний принц закохався у свою далеку родичку – 15-річну тайку і повідомив, що в нього буде ще одна дружина. Катерина вимагала розлучення. Сина їй не віддали. Вона була змушена поїхати до брата в Шанхай, де працювала у Червоному Хресті.

Під час морської подорожі зі своєю коханкою (брат-король так і не дозволив цього шлюбу), Чакрабон тяжко захворів і помер. В його заповіті не було ні слова про Десницьку. Проте ховати у Бангкок його приїхала саме вона. Син так і не пробачив матері, що вона пішла від батька і покинула його, бачитися не хотів. Його доля склалася чудово. Блискучі успіхи у Кембриджі, участь у автоперегонах, коментатор на радіо, історик. Він і склав історію своєї королівської династії. У шлюбі з англійкою народилася дочка Наріса (онука Десницької), яка вже написала книгу про свою бабусю “Катя і принц Сіаму”.

Катерина Десницька померла від серцевого нападу (є дані, що її могли отруїти). Так чи інакше, вона привнесла чимало українського в тайську культуру, її історію оповідають в самому Таїланді, та мало хто знає з українців.