“АУЕ”, а не “діти Навального”, – реальна загроза Кремлю

М.Сатпаєв. "АУЕ", а не "діти Навального", - реальна загроза Кремлю

Читав я років з тридцять тому якусь фантастичну повість. Не пам’ятаю ні автора, ні назви. Уривками в пам’яті тримається лише сюжет. Суть його наступна: у світі чомусь зникають дорослі. Не пам’ятаю вже, чому саме. Залишаються живими лише підлітки та діти. Верхню вікову межу теж не пам’ятаю, але щось там близько 16-18 років. І світ перетворюється на жорстоку арену битви молодіжних банд. Наджорстоку, уточню. Бо підлітки не знають ні страху за себе і свої дії, ні жалю до жертви, ні жодних меж своїй жорстокості. Чим там справа, в тій книзі, закінчилась – теж не пам’ятаю. Але днями наштовхнувся на дослідження російських ЗМІ про новітню молодіжну субкультуру – АУЄ. І в пам’яті сплила давно забута фантастична повість.

Розшифрую і спробую пояснити. АУЕ (російською) – абревіатура від словосполучення “Арестантсткий Уклад Един” або “Арестантское Уркаганское Единство”. Перекладати, думаю, не потрібно. Дослідники феномену часто мають протилежні точки зору на це явище у молодіжному середовищі Росії. Одні говорять про те, що кримінальний рух заполонив практично всю країну і через кілька років Росія просто впаде під ноги молодіжних банд, інші заперечують масовість явища і говорять, що не варто на нього звертати уваги – це всього лиш одиничні випадки і чергова “качка жовтих ЗМІ”.

Що ж, спробуємо розібратися. АУЕ – звід неформальних правил, котрими користуються російські підлітки. Є світ законослухняний – він неправильний. І є світ кримінальний. Ось саме він – правильний. Ті, хто сповідує АУЕ, намагаються перебудувати існуючу систему, борючись за “правильний” світ. Шлях цієї боротьби, на їхнє глибоке переконання, єдиний – злочин. Вчиняючи злочин, вони вважають, що зробили глибоко вірну, благу справу.

Нічого особливого нового. Схожі явища у молодіжному середовищі існували завжди. Можна згадати хоча б рух “Тяп-ляп” у Казані сімдесятих років минулого століття. Або люберів з підмосков’я вісімдесятих. Та ж сама “воровская” ідеологія, ті ж самі злочини, те ж саме перетворення на класичне організоване злочинне угруповання в перспективі. Втім, в нашому випадку існує одна суттєва відмінність – АУЕ не є регіональною бандою чи угрупованням. Це явище носить загальноросійський характер і не має єдиного центру. Правильніше назвати його навіть не молодіжним рухом чи субкультурою, а своєрідною ідеологією. Кримінальною, але ідеологією.

Щодо масовості, то судити можете по ось цьому скріну з соцмережі “Вконтактє”:

АУЕ- скрін-шот з “ВК”.

Це далеко не всі, лише те, що “влізло” в екран. Кому цікаво – спробуйте самі закинути в пошук “Вконтакту” абревіатуру “АУЕ”. (Соцмережа вибрана за ознакою найбільшої популярності серед молоді в Росії). Наповнення цих сторінок однакове: “мама-ама-кримінал”:

Контингент відповідний – найбільш точною буде характеристика “гопніки”.

Феномен виникнення ідеології губиться в тумані часу, проте дослідники говорять, що абревіатура АУЕ вперше прозвучала під час заколоту в Бєлорєчинській виховній колонії Краснодарського краю в 2010 році. Потім пішло по наростаючій. Зараз криміналісти Росії визнають, що явище носить масовий характер, як мінімум, у 18 регіонах країни: Московській, Іркутській, Нижньогородській, Новосибірській, Кемеровській, Ленінградській, Челябінській, Ульяновській, Тверській областях; в Бурятії, Забайкальському, Хабаровському, Приморському та Ставропольському краях, республіках Алтай, Тива, Хакасія, Татарстан. (До складу Російської Федерації входять 83 суб’єкти, тобто стан справ дійсно серйозний).

У січні 2017 року за розпорядженням президента РФ Путіна було створено міжвідомчу робочу групу з попередження криміналізації підліткового середовища. Тобто – проблема є, вона масова і цілком реальна.

Але повернемось до початку мого допису. Про світ, де немає дорослих. Котрим повністю розпоряджаються підлітки. Ось саме ці підлітки мають шанс стати новими господарями Росії. Зовсім не “діти Навального”, на котрих покладають надії ті 14% російського суспільства, що не підтримують Путіна. Інтелігентним “дітям Навального”, котрі ростуть на його ідеології протесту (та чи й такого вже протесту?) та на викривальних фільмах про корупцію явно не “тягатися” з “дітьми АУЕ”. Як не “тягались” діти інтелігентів вісімдесятих з “дітьми” казанських, солнцевських, люберецьких… Пам’ятаєте вал бандитизму, котрий змивав усе на своєму шляху на початку дев’яностих? З ним заледве вдалось (та чи й вдалось до кінця?) владнати.

І поки носії новітньої ідеології ще відносно слабкі, а держава та її силові структури сильні – проблему вдається якось тримати “у рамках”. Але перші набирають сили, а другі неминуче слабшають. І все це накладається на ріст внутрішніх протиріч та падіння рівня життя всередині Росії. Плюс сепаратизм. Плюс націоналізм в регіонах. Плюс “денег нет, но вы держитесь”.

Яке нам, Україні, до всього цього діло? Ну, перше, і очевидне, – ця субкультура не оминула й нашу країну. Втім, явище далеко не таке масове, як на “Родінє слонов”. Та й заборона російських соцмереж, принаймні, пригальмувала його поширення. Але задуматись над протидією варто.

Другий, також, очевидний, український інтерес – “все, що шкодить ворогу, добре для нас”. Діти? Жорстоко і цинічно? Так. А “мальчікі в трусіках” не цинічно? Війна є війна. Та й, власне, хай росіяни за свою молодь претензії собі висувають. Бо, поки вони боролись з “фашистами” по всьому світу – від Венесуели до України – у їхньому власному домі почали тріщати стіни. Якщо “діти АУЕ” зметуть ті стіни і завалиться дах – я, як “махровий фашист”, можу лише радіти з цього.