Зір – надважливий чинник для людини, яка саме за його допомогою отримує 80-90% інформації про навколишній світ. Сліпота – персональне лихо, що переслідує людство з сивої давнини.

Як і в часи Гомера, найпершого й найвідомішого поета-сліпця, без здобутків якого неможливо уявити сучасну культуру, сліпота рідко буває вродженим ґанджем. Найчастіше люди втрачають зір або через травму, або через недогляд за власним зором із дитинства.

Насамперед світ травматичний та жорстокий. Колись людей осліплювали як полонених після битв та як покарання за злочини. Зараз можна, перечепившись, невдало впасти на шматок арматури чи отримати непоправну травму в автоаварії. І це спричинить незрячість. До того ж, генетичні можливості кожному дані різні. Приміром, у когось обоє батьків слабкують на зір, і дитина кастастрофічно втрачає здатність бачити вже під час праці над домашніми завданнями. А хтось може читати книжки “запійно” по 12 годин на день, і відчує дискомфорт послаблення зору аж під старість.

Не сприяють поліпшенню зору та зменшенню можливості осліпнути теперішні високотехнологічні розробки, зокрема близька присутність атомної енергетики та засилля в побуті дітей та дорослих сучасних ґаджетів. Зараз у світі – 36 мільйонів незрячих. Науковці вважають, що до 2050 року їх кількість зросте до 115-550 мільйонів.

І тому незрячі люди, люди в темних окулярах із ціпком у руці – у залежності від величини міста зовсім не рідкісний гість у нашому житті. Однак всі вони намагаються жити не менш повноцінним життям, аніж решта землян. Для них створено не тільки спеціальний шрифт Брайля та звукові світлофори, а також і низку зручностей, приміром, підприємства, на яких незрячі могли б навіть заробляти на проживання. Але ніщо, жодні технології від гуманізму, не замінять простого людяного ставлення до тих, чиє здоров’я непоправно попсуте.

Загалом втрата зору найбільше загрожує, звичайно, літнім людям. Найбільший же відсоток сліпих у Південній Азії та субекваторіальній Африці. І хоча нині кількість людей із порушенням зору зменшується, через те, що населення Землі неухильно зростає, а популяція старіє, науковці прогнозують, що кількість людей, які катастрофічно втрачають зір, стабільно зростатиме. За даними ВОЗ, щороку кількість сліпих у світі зростає на мільйон осіб, що 5 секунд втрачає зір одна доросла людина, кожну хвилину – одна дитина. Аналіз даних 188 країн показує, що в світі зараз понад 200 мільйонів людей страждають на різні проблеми, пов’язані з порушенням зору.

Що ж до України, то щороку внаслідок вад зору інвалідами у нас визнають близько 12 тисяч осіб. Ще 300 тисяч мають дуже слабкий зір. В Україні щорічно проводиться 300 тисяч операцій, пов’язаних із захворюванням очей. Майже 500 тисяч пацієнтів фахівця з офтальмології – діти. Щороку вітчизняні лікарі виявляють по 150 тисяч дітей, що мають проблеми з зором. Адже найчастіше погіршення зору, короткозорість чи далекозорість, спостерігається саме в шкільному віці чи після 40 років (глаукома, катаракта). Найбільша ж проблема офтальмологів усього світу – несвоєчасне звернення до лікарів.

Французький педагог та благодійник ХVIII сторіччя Валентин Гаюї першим поставив допомогу “на потік”. Він заснував у Парижі, а потім і в Петербурзі декілька шкіл та підприємств для сліпих, та перші навчальні заклади для незрячих у світі. 1784 року в Парижі без підтримки уряду та благодійних товариств, суто на власні кошти у власному будинку він відкрив першу у світі школу для сліпих дітей під назвою “Майстерня трудящих сліпих”. Першим учнем Валентина Гаюї був підібраний попід стінами церкви хлопчик Франсуа де Лезюер. Потім до школи вступили ще 11 його безпритульних однолітків.

Ідея створення книг для сліпих також належить Валентину Гаюї. Він поставив навчання та виховання сліпих дітей на наукову основу, розробивши рельєфно-лінійний шрифт “унціал” (від латинського слова, що означає “рівний за довжиною одній унції”), великі рівні рельєфні літери, витиснені на щільному папері. Головною заслугою “унціала” було те, що за допомогою такого шрифту можна було навчати сліпих дітей читанню і друкувати книги для сліпих. Попри матеріальні труднощі, Гаюї побудував при школі друкарню. Це були перші книги для сліпих. За книгами Валентина Гаюї незрячі навчалися аж до винаходу Луї Брайлем рельєфного шрифту з шести точок. Крім цього Валентин Гаюї сконструював прилади для сліпих і матриці для виготовлення рельєфних наочних посібників, географічних карт і глобусів. Згідно з рішенням ВОЗ, дата народження Гаюї (13 листопада 1745) обрана для ушанування незрячих.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram