Людмила Петренко. Бізнес по-українськи: або добра дівчинка, або акула

Блог Людмили Петренко: Бізнес по-українськи: або "добра дівчинка", або "акула" / фото з відкритих джерел

Про те, як стати успішним та багатим, написано чимало книжок, але жодна з них не адаптована під українське суспільство. Скажу більше, якби Роберт Кійосакі, Наполеон Хілл чи Стівен Кові писали свої бестселери в наш час і в нашій державі, я думаю, вони мали б зовсім інший зміст.

На сьогодні в Україні ринок вкрай неконкурентний, тож можна «влізти» в будь-яку нішу, де буде чим зайнятися. Спритні підприємці зрозуміли цю фішку ще кілька років тому й сьогодні твердо стоять на ногах. Але точніше сказати – «стояли», бо нестабільність валюти й нові законопроекти вже й їх почали підкошувати. Про молодих підприємців годі й казати?

Наприклад, два роки тому панянка О. започаткувала свій бренд дизайнерського дитячого одягу. Сповідуючи моральні принципи, вона не економила ані на виробництві, ані на якості тканин та фурнітури, сплачуючи при цьому всі податки із зарплатні. Більше того, в собівартість своєї продукції чесно заклала курс долара, за яким все купувала, а коли долар раптово сягнув 30 грн, не переоцінила жодного виробу. ЖОДНОГО! Самі розумієте, долар так і не здешевшав, а молода підприємниця, як то кажуть, влетіла в копійку. Бо щоб створити наступну колекцію, знову полізла до себе в кишеню. Тепер вона закладає у собівартість продукції курс вищий за ринковий, про всяк випадок. Відповідно, її покупець платить за ризики своїм гаманцем, але на її думку – інакше немає сенсу починати бізнес.

Колись мені не сиділося в декреті і я пішла продавцем у крамницю дитячого одягу, трішки підзаробити і щоб «не скиснути вдома». Вже тоді моєму здивуванню не було меж, коли власник наполіг на офіційному працевлаштуванні. Його відкритість і порядність мене дивували ще досить довго. А потім, за два роки, я викупила цю крамницю. В такий складний для малого бізнесу час. Коли долар невпинно росте, мінімальну зарплатню підвищують лише задля збільшення податків і винищення максимальної кількості ФОПів. І все одно я продовжую чесно платити податки, продавати лише сертифіковану продукцію, а не контрафакт, та тримати офіційну зарплату на гідному рівні.

Проте вже сьогодні в мені бореться дві людини. Одна – добра та мила дівчинка, яка хоче тримати прийнятну ціну та робити знижки кожній матусі, а друга – акула-підприємець, яка за логікою повинна переоцінити всі залишки одягу, а на новий зробити націнку, адже витратна частина крамниці підвищилась у зв’язку з податками та зростанням комунальних платежів. «Вмикай серце», – каже перша дівчинка, «вмикай калькулятор», – каже акула. А багатьом ФОПам серце взагалі нічого не підказало, саме тому вони і позакривали свої підприємства. Найризиковіші продовжують працювати, але вже в тіні. Щоправда, масове закриття ФОПів трохи почистило ринок і дало змогу найсильнішим розвиватися. «Аби бажання», – каже добра і мила дівчинка. «Як тут чесно працювати і заробляти?», – думає друга.
Одне можу сказати точно, не варто щоденно стогнати та нарікати на владу. Треба постійно розвиватися та випробовувати щось нове. І насамперед залишатися людиною, з цим погоджується навіть акула!