Чи бували ви в Черкасах? Майже дитинний захват у мене викликає дорога по дамбі. Ти їдеш автобусом й обабіч дороги справжнє море. Хоча це Кременчуцьке водосховище, але яке ж воно величне й могутнє. А який красивий буддистський храм у Черкасах. Бували в ньому? Якщо ні, то обов’язково відвідайте, це місце варте того, щоб з’їздити туди й поспілкуватися з монахами, подивитися в яких келіях вони мешкають, потерти животик Будди для власного достатку й грошей. Зрештою, познайомитися з красою рідної України.

Сьогодні говоритимемо про Назарія Вівчарика та його містичний трилер “Потривожене зло” 2020 року (видавництво ОВК). Але насамперед кілька слів про автора.

Вівчарик – уродженець Черкас. Народився 1985 року. Зростав Назарій в сім’ї відомого кореспондента, його тато Олександр Вівчарик відомий в області та за її межами журналіст, друкує статті в українській періодичній пресі й за кордоном також. Корені його сім’ї із західної частини України. В шкільні роки Назарій займався бойовими мистецтвами, брав участь у спортивних таборах і СУМівських таборуваннях у Карпатах.

Навчався й закінчив Назарій Вівчарик Черкаський Національний університет Богдана Хмельницького за спеціальністю “Журналістика”. Отримав ступінь магістра.

Назарій Вівчарик є лавреатом Всеукраїнського конкурсу кращих творів на сільську й аграрну тематику імені Г. Тютюнника (2017 і 2020 років). Був у коротких списках другого конкурсу малої прози імені І. Чендея, короткого списку літконкурсу “Гранослов”, фіналіст літературного змагання “Золота лоза”. Переміг у літературному конкурсі платформи Leport, друкувався в альманахових збірниках і літературних журналах. Працює в черкаському виданні “Прочерк”.

Член Спілки журналістів України з 2010 року та член Спілки письменників України з 2019-го.

Дебютна книга “П’ятеро як один” побачила світ у видавництві “Мандрівець” 2017 року. За рік вийшла збірка містичних оповідань “Те, що серед нас”. Дебютна повість-книга отримала відзнаку на Всеукраїнському літконкурсі прозових видань Dnipro-book-fest-2019.

У Черкасах 2019-го зняли короткометражку “ЗЛАКРОВ”. У жанрі жахів. В основу фільму покладені історії Назарія Вівчарика: “Різник”, “Ніч на вокзалі”, “Зустріч із кумом”. Герої цих новел об’єднані в містичні обставини з чудернацькими істотами.

Уже 2020 року видавництво Марка Мельника видало книгу Вівчарика “Сьоме попередження”. Це містичний детектив.

Але повернімось на рік раніше, коли рукопис книги “Потривожене зло” виграв у літературному конкурсі видавництва ОВК, і роман вийшов окремою книгою.

Що очікує на читачів у цьому творі? Війна на сході України, куди ж нам без неї. Якщо навколо палають вогні гармат, і кулі вилітають з автоматів, то це обов’язково має бути в літературі.

Література часто живиться життям. Якщо ж у дійсності митець не знаходить сюжетів, то починає їх вигадувати. Ця війна породила вже безліч сюжетів, втілених у десятках і сотнях видань. Ще один оригінальний хід знайшов автор. Це секретна технологія збиття ворожих російських дронів за допомогою… ворон. Ось такий нестандартний хід письменника, економний і заощадливий за свою суттю. Адже простіше нашим українським воронам убивати ворогів, ніж придумувати надскладні й дорогі технології для держави, нашого війська.

Микола – каратист і волонтер – намагається передати нову секретну технологію, яку розробив його тато Вікінг для українських військових. І тут йому на заваді стає армада героїв. Оте зло у вигляді кілерів, посадових осіб, наркоманів та афганців. Стара, як світ, ідея про боротьбу добра і зла накладається на українські реалії і має чисто український характер. За що автору велике спасибі, адже цю ідею можна було б розвинути в більш абстрактному ключі й відірвати від українського ґрунту. Але автор пішов традиційним шляхом і не прогадав.

Пам’ятаєте, на початку я говорив про Черкаси, моє улюблене після Києва місто. Колиска козацтва, спокійного духу й умиротворення, місто музеїв, театрів і одного на всю Україну буддистського храму. Та от Назарій Вівчарик зовсім по-іншому бачить Черкаси, вони для нього наповнені злом і чорними енергіями в романному ключі. Що для мене нетипово й незвично, адже для мене це місто із зовсім іншим забарвленням та енергетикою.

У гуртожитку номер тринадцять, яке традиційно містичне число, відбуваються вбивства, пиятики, поліційні рейди, переховування злочинців. У цій круговерті подій, а автор уміє створити ефект запаморочення читацької голови, коли на одну сторінку може бути не одна й не дві події – і це знову до його письменницьких чеснот і переваг, герої ніби самі виринають і самі розчиняються в текстовій гущі. І над ними всіма ширяє ореол зла, як-от духи, очі на стінах. І справді містики в книзі не бракує, не бракує гострого сюжету, який заполонює і на початку, і на середині, і наприкінці твору.

Назарій Вівчарик тривожить зло. Воно в його містичному творі не тільки потривожене, а й розтривожене, зачеплене, порушене, знервоване, всепоглинаюче. Зло в його романі шукає жертв серед соціального дна й воно таки собі находить поживу серед багатьох героїв. Зло багатолике, маскується під різні обставини, різних людей, але кінець його один – смерть і перехід у потойбіччя.

Це те, що сталося з полковником Захаровим, пітьма поглинула кілера Умара, наркомана й афганців. Зло саме себе пожирає, зло самознищується в своїй жадобі до влади, помсти, ненависті й усіх гріхів. Таку саму тенденцію я побачив і в містичному трилері, який не залишить читацьку уяву байдужою.

І все, щоб автори не писали, яку б тему не брали для творчого осмислення. Все-все про любов між М і Ж. Любов між Миколою і Вікою обірвана, на тлі воєн і протиріч, добра й зла, наших і ваших. Тата Миколи Вікінга, який бореться зі злом новими технологіями. Та батька Вікторії з Партії регіонів, який це зло сіє і множить у світі. Вічне протиборство темного і світлого, яке не припиняється ні у світі, ні в романі Назарія Вівчарика “Потривожене зло”.

Найперше цю книжку хочеться адресувати тим, хто любить гострий сюжет, кров і вбивства, недосказаність і незавершеність, вічні таємниці, постійну круговерть події, від яких усе на світі обертається, приходить у стан хаосу й знову стає на своє опертя. Адже, якби автор не силкувався написати про зло, добро завжди перемагає, і найперше перемагає у всьому любов.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram