“М’який “оксамитовий” пензлик Лагоріо справжніми чарами переносив на полотно мінливі фарби моря, сизі барви скель і повітряний серпанок далечини. Це був справжній поет півдня, південного моря і неба, поет Криму і Кавказу, зображенню яких він із особливою любов’ю присвячував своє дозвілля”, – так писали про відомого мариніста Лева Лагоріо. Сучасники стверджували, що майстер перевершив свого вчителя Івана Айвазовського та зумів затьмарити пейзажиста Щедріна.

Лев народився 9 грудня 1827 року у Феодосії. Ще змалечку його зачаровували кримські пейзажі, які він замальовував у свій альбом. Батьки всіляко підтримували захоплення сина, а тому віддали хлопця в майстерню до Івана Айвазовського. Пізніше, талановитого молодого художника (а в його таланті не було сумніву) відправили до Петербурзької Академії мистецтв. Цьому посприяв таврійський губернатор, який сам відвіз юнака до академії. Матеріяльні витрати за науку взяв на себе герцог Лейхтенбергський.

Лев навчався в пейзажному класі. Щоб удосконалити свої вміння, молодий мариніст відправився в морську подорож на одному з воєнних фрегатів. Потім, купивши парусний човен, плавав по Фінській затоці. По поверненню переносив на полотно побачене, намагався в точності передати морські пейзажі та неперевершені кольори.

У випускному класі Лагоріо створив низку картин “Околиці Петербурга”, а за полотно “Вид болота на Лисячому носі” отримав Велику золоту медаль, звання класного художника I ступеня й право на поїздку в Европу коштом академії для вдосконалення майстерності.

Перше ніж відправитися в турне европейськими містами, художник подався на Кавказ, вірніше туди його відправила академічна колегія. Йому доручили змалювати місцеві краєвиди. Кавказ просто вразив і зачарував художника. Він повернеться сюди ще не один раз і писатиме місцеві пейзажі з такою ж величезною любов’ю, з якою завжди писав море й Крим.

Із 1853 до 1860 року Лев працював за кордоном. З мандрівки Лагоріо привіз до академії понад 30 картин. За цю роботу художник отримав одразу знання професора академії, оминувши звання академіка.

Тоді ж Лагоріо одружився з дочкою славетного ветерана Кримської війни генерал-майора Лубни-Герцика Олені. Донька, яка народилася у подружжя стала артисткою Маріїнського театру. Разом із дружиною Лев постійно їздив до Криму, відвідував Кавказ, Туреччину та Скандинавію.

У 1882 році Лагоріо отримав замовлення – створити три картини на тему російсько-турецької війни. Художник вибрав важливі історичні епізоди, майже весь вільний час проводив на місцях битв, вивчав пам’ятники, пам’ятки та документи. Намагався відтворити максимально вірогідні зображення цих подій. Тому над замовленням Лагоріо працював майже 10 років. Також художник писав батальні композиції на тему Кавказьких воєн. Ще в 1861-му під час візиту на Кавказ був втягнутий у війну з горцями. За участь в боях отримав мечі до ордену Святої Анни (орденом його нагородили за чудові пейзажі Кавказу, а мечі – за військові досягнення).

Зазвичай літом художник перебирався в Судак, де писав свої неперевершені картини. Він зумів передати красу та своєрідність Кримського півострова. Завдяки митцю, Крим із його природою став краєм, куди за натхненням приїздили молоді художники. Праці Лагоріо й Айвазовського привели до появи так званої кіммерійської школи живопису, адже античні греки вважали Крим частиною Кіммерії. Послідовники цієї школи схилялися перед природою в її первозданній красі та надихалися у своїх роботах давніми мітами й легендами.

Із роками художник віддалився від яскравих барв, тепер його вабили півтони, які неначе серпанком чи туманом оповивали полотна. Тепер Лев звернувся до акварелі. Свою ж закоханість у Крим Лагоріо вклав у створення великої галереї приморських міст, зокрема Алушти, Лівадії та багатьох інших.

Попри те, що художник користувався неабияким авторитетом у мистецькому світі та працював, не покладаючи пензля, матеріяльних статків не нажив. Він часто просив позики під свої майбутні роботи. Причина? Художник вважав за краще кілька років працювати над картиною, домагаючись виняткової правдивості, ніж продавати яскраве, але не закінчене, з його точки зору, полотно. До речі, мистецтвознавці відмічають, що художник ретельно промальовування всі деталі та реалістично передавав кольори світла. Можливо, для досягнення цього ефекту художник практично завжди працював на відкритому повітрі.

У 1900 році Лагоріо обрали членом Академії мистецтв. А за п’ять років по тому, 17 листопада, Лев Лагоріо відійшов у засвіти. Похований на Новодівичому кладовищі. Нині роботи художника зберігаються в музеях України, приватних зібраннях та РФ. На виставках полотна Лагоріо часто розміщують поряд із картинами його вчителя Івана Айвазовського.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram