Леонід Осипович Пастернак – художник і графік українського походження. Він був блискучим портретистом і майстром ілюстрації. Його картини зберігаються в найбільших музеях. Однак довгі десятиліття ім’я Леоніда Пастернака було забуто. Можливо талановитого батька затінив власний син – письменник Борис Пастернак.

Леонід народився 3 квітня 1862 року в Одесі. Змалечку хлопчик багато малював, всюди носив із собою шматочок вугілля. Як тільки-но що привертало увагу малого, він одразу ж робив замальовки. Першу роботу на замовлення він виконав у 6 років. Замовником був двірник, який попросив замалювати картинки на мисливську тематику й платив 5 копійок за ілюстрацію. На вторговані кошти малий Леонід накупив собі цукерок. Одначе батьки не схвалювали захоплення сина, вважали це несерйозними забавками. Вони бачили свого нащадка лікарем, фармацевтом чи хоча б службовцем. Та попри свої сподівання все ж віддали Пастернака в Одеську школу малювання.

Та коли Леонід досяг повноліття, батьки все таки змусили його вступити на медичний факультет Московського університету. Утім, серце юнака не лежало до медицини, і він після другого курсу перевівся на юридичний Новоросійського університету в Одесі. У той час в Російській імперії студенти тільки цього вишу могли виїхати за кордон.

Тут Пастернак вдався до хитрощів. Одразу після переведення на юрфак подався до Мюнхена, де паралельно вступив у Королівську Академію образотворчих мистецтв. Навчався живопису в німецького художника Йоганна Каспара Гертеріха. До Одеси приїжджав лише на іспити. Та навіть тоді не сидів без діла, а малював карикатури побутового жанру для місцевих журналів.

У 1885 році Леонід блискуче закінчив Академію й екстерном юридичний факультет. Після навчання випускнику потрібно було пройти службу в армії, і в 1885-1886 роках він був добровольцем в артилерії. Звичка робити швидкі та точні замальовки не покинула його й на службі. Один із ескізів того часу став сюжетом для великого полотна “Вісті з батьківщини”.

Повернувшись до Одеси, Леонід Пастернак познайомився з талановитою піаністкою Розалією Кауфман. У 1889 році вони одружилися і подалися у Москву.

Того ж року Леонід подарував своє полотно “Єврейка з панчохою” колекціонеру Третьякову. Згодом на виставці передвижників художник презентував картину “Вісті з батьківщини”, яку одразу придбав той же Третьяков. На виручені кошти Пастернак відправився у Париж, де вивчав французьке мистецтво та пробував нові прийоми живопису. Критики відзначали, що після поїздки рука художника стала “вільною і вишуканою”.

По поверненню із Франції, пастернак разом зі Штембером заснували художню школу. У 1890-му художник зблизився з гуртком Василя Полєнова, куди входили Валентин Сєров, Костянтин Коровін, Ісаак Левітан, Михайло Врубель. Пізніше з цього об’єднання виріс “Союз російських художників”. Учасники якого пропагували повну свободу у творчості, і називали себе першими імпресіоністами Російської імперії.

Та це не заважало Пастернаку брати участь у виставках передвижників. На одній із таких експозицій він заприязнився з Левом Толстим. Відтоді родина художника стала частенько навідуватися в Ясну Поляну.

Невдовзі Леонід написав низку сімейних портретів Толстих. Згодом ілюстрував роман Лева Миколайовича “Воскресіння”. За цю роботу Пастернак отримав медаль на Всесвітній виставці 1900 року в Парижі.

Картину “Толстой з родиною в Ясній Поляні” придбав великий князь Георгій Олександрович. Інший великий князь – Сергій Олександрович – особисто затвердив кандидатуру Леоніда Пастернака на пост професора Московського училища живопису, скульптури й архітектури.

За 12 років шлюбу у родині Пастернака народилося четверо дітей – два сини – Борис (майбутній письменник і Нобелівський лавреат) і Олександр, а ще дві доньки – Лідія і Жозефіна. Батько щасливого сімейства писав портрети своїх нащадків і продавав. До слова, ці домашні картини охоче купували. Друзі ж жартома називали дітей малими годувальниками своїх батьків.

У 1905-му Пастернак став академіком живопису Петербурзької академії мистецтв. Але неспокійна ситуація в імперії, революційні заворушення, змусили Пастернака з родиною виїхати в Берлін. Там художник писав на замовлення, зокрема портрети, а ще організував виставку своїх робіт. Сімейство не прижилося у Німеччині, тому вернуло назад. Починаючи з 1910-го портретна галерея художника поповнилася новими полотнами видатних митців, серед них: композитори Олександр Скрябін та Сергій Рахманінов, літератори Максим Горький і Костянтин Бальмонт, Валерій Брюсов і В’ячеслав Іванов, мікробіолог Ілля Мечников.

Революцію Пастернак не прийняв, хоча й проти неї категорично не висловлювався. У 1921 році Леонід разом із дружиною та доньками поїхав лікуватися у Німеччину і більше не вернувся. Живучи за кордоном він створив портрети відомих людей, наприклад, Альберта Айнштайна, Райнера Марії Рільке та Джона Осборна.

У 1924 році він разом із історико-етнографічною експедицією відвідав Палестину. Звіти привіз десятки етюдів і малюнків. У Німеччині були персональні виставки Пастернака в 1927 і 1932 роках.

Та з часом почали проявлятися нацистські настрої: монографії Пастернака, які вийшли в тираж, спалили, виставку заборонили. У 1935 році, коли вийшли Нюрнберзькі расові закони, Пастернак переїхав у Лондон. Там він організував ще одну персональну виставку.

У 1939-му померла його дружина Розалія. Пастернак пережив жінку на 6 років. 31 травня 1945-го відійшов у засвіти й сам художник.

Нині роботи Леоніда Пастернака зберігаються у відомих музеях – в Парижі, Лондоні, Оксфорді, Брістолі, Росії, а також у приватних зібраннях.

“Мистецтво моє має перевагу над словом і літературою: воно – міжнародне і зрозуміле кожному. Живопис, малюнок, пейзаж, портрет – будь він написаний шведом, французом, росіянином чи євреєм – зрозумілий усім”, – Леонід Пастернак

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram