Олександр Гнатович Молодчий – один із найвідоміших пілотів Авіації далекої дії часів Другої світової. Загалом за часи війни пролетів понад 600 тисяч кілометрів, пройшов тяжкий шлях від її першого до останнього дня.

Олександр народився рівно 100 років тому, 27 червня 1920 року, у Луганську. Там він закінчив середню школу № 13 й аероклуб. Із дитячих років захоплений авіацією, Олександр кожної вільної хвилини робив моделі літаків, планерів, повітряних зміїв. Уже в 18 років по закінченню місцевої школи військових пілотів він отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта та був направлений до 51-го швидкісного бомбардувального авіаполку, який літав на бомбардувальниках СБ конструкції Туполєва. 1940 року Олександра перевели до авіації далекої дії, яка базувалася в Підмосков’ї. Там він пересів у кабіну Іл-4, а потім Єр-2.

22 червня 1941 року почалася німецько-радянська війна. Бої точилися під Ленінградом, Києвом, на московському напрямку, а вже 10 серпня надійшов наказ здійснити авіаналіт на Берлін. Для цього бомбардувальники перелетіли з Підмосков’я на аеродром Пушкін поблизу Ленінграда – звідти до Берліна було ближче. Проте перший млинець вийшов глевким. Під час зльоту літак Єр-2 Молодчого не зміг відірватися від землі – перевантажений бомбами та пальним, він мав занадто слабкі двигуни.

Восени 1941 року довелося виконувати вильоти вдень, завдавати ударів по близьких до лінії фронту цілях. Так вимагало командування, оскільки обстановка на фронтах склалася критична, і було не до далеких рейдів. 18 вересня літак Молодчого підбили зенітки, але на пікіруванні йому вдалося загасити полум’я і вирівняти машину біля самої землі. Іншого разу, у жовтні, він був підбитий німецькими винищувачами. Наказавши екіпажу стрибати з парашутами, сам здійснив вимушену посадку з прибраним шасі. За виконання 13 бойових вильотів на бомбардувальнику Єр-2 (із них 7 – уночі) 22 жовтня 1941 року Молодчому присвоїли звання Героя Радянського Союзу. 13 вильотів – здавалося б, мізерний показник. Але левова частка льотчиків-бомбардувальників у перші місяці німецько-радянської війни не доживали й до нього.

Більшість бойових вильотів Олександру Молодчого довелося виконувати вночі. Так було менше шансів зустрітися в повітрі з ворожими винищувачами. Але з іншого боку – вища ймовірність зазнати аварії на зльоті чи посадці, збитися з курсу, не знайти ціль для скидання бомб. Проте й повітряні бої траплялися. 20 лютого 1942 року Іл-4 Молодчого в нічному вильоті був підбитий німецьким “Мессершміттом” – пробиті паливні баки, літак міг будь-якої миті спалахнути й вибухнути. Але льотчик дотягнув до розташування своїх військ і наказав екіпажу рятуватися з парашутами. Проте всі попрохали дозволу залишитися на борту – настільки вірили в те, що Молодчий посадить літак. І справді – посадка вийшла успішною, літак вдалося зберегти.

У серпні 1942-го екіпаж Молодчого бомбив Берлін. В інших вильотах удари завдавалися по Кеніґсбеґу (нині Калінінград), Данциґу (нині Ґданськ), Будапешту, Бухаресту. В останній день 1942 року його вдруге нагородили “Золотою Зіркою” Героя Радянського Союзу за 145 бойових вильотів, із яких 131 уночі. Українець став першим прижиттєвим двічі Героєм Радянського Союзу за часів німецько-радянської війни.

Але до кінця німецько-радянської війни Олександр Молодчий збільшив лік своїх бойових вильотів у більш ніж удвічі . За такою логікою, він мав стати тричі, і навіть чотири рази Героєм Радянського Союзу – тобто випередити уславлених асів Івана Кожедуба й Олександра Покришкіна, які були тричі Героями. І Молодчого двічі представляли до нагородження новою “Зіркою”. Проте обидва рази представлення не було реалізоване. Молодчого хотіли взагалі забрати з фронту, відправити на навчання до академії, потім доручали роботу, майже не сумісну з бойовими вильотами – інспектором із техніки пілотування. Однак він все одно знаходив можливості воювати – аж до остаточної перемоги над нацизмом.

Загалом Олександр Молодчий здійснив 311 бойових вильотів (із них 287 уночі), скинув на ворожі об’єкти понад 200 тонн бомб. Війну закінчив у званні полковника.

Військова служба у мирний час тривала ще 20 років. За цей час Олександр Гнатович дійшов до погонів генерал-лейтенанта авіації. Командував різними авіачастинами та з’єднаннями, зокрема, 106-ю важкою бомбардувальною авіадивізією в Узині Білоцерківського району Київської області та 8-м окремим бомбардувальним авіакорпусом у Благовєщенську Амурської області.

Після виходу в запас Олександр Молодчий протягом нетривалого часу керував Луганським обласним паливним трестом, а з 1968 року оселився у Чернігові. Після відновлення незалежності України був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го і 2-го ступеня. Помер 9 червня 2002 року у Вінниці, похований на кладовищі Яцево у Чернігові.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram