Щастя можна прагнути. Щастя бажають усі, але воно – лише коротка мить. Про нього складають пісні, про нього мріють і вбачають у ньому сенс усього життя. Але воно, як обрій, і відсувається по мірі наближення до нього. Щастя є метою, на яке витрачаються роки життя, а потім виявляється, що воно було, тільки промайнуло, залишившись у спогадах.

Григорій Савич Сковорода стверджував, що наука про щастя людини є найважливішою з усіх наук: “Премудрости діло в тім, щоб зрозуміти те, в чому полягає щастя…”

Світ ловив Сковороду, та не піймав. Той, хто намагався вивчати питання щастя й навчати інших як досягти його – чи знайшов щастя він сам?

Сковорода пропонував шукати щастя в простоті: те, що потрібне є легким, а непотрібне – важким. “Щастя нещасливими не робить”, – вважав він. Або: “Бути щасливим – знайти самого себе”. Аксіоми науки про щастя.

Щастя можна відчувати. Звичне й раціональне визначення слова “щастя” – стан цілковитого задоволення життям, вдоволення та радості, насолоди, емоція, що породжується від володіння добром чи задоволення бажань, втіха й приємність.

Кажуть, щастя – це задоволення, яке було вистраждане. Але якщо так, то чи варте взагалі щастя такої важкої ціни – страждання, своєї протилежності, яким платити за нього? Чи не зникає при цьому весь сенс “задоволення життям, вдоволення та радості, насолоди”?

Втіха та приємність цінуються лише тими, хто знав горе та лихо. Для того, чиє життя складається зі втіхи та приємності, вони не мають великої ваги, і стають неодмінним і обов’язковим елементом нудного життя, хочеться чогось більшого. Але вершина гори є максимальною точкою, а за нею – прірва; рухатися далі вершини можна тільки вниз.

Щастя можна досліджувати. Наука залізла людині в голову і знайшла там ділянку лівої лобної частки кори головного мозку, яка активізується в стані щастя. Колись поставили експеримент: пацюку в центр задоволення мозку вштрикнули електрод, підключений до кнопки. Пацюк, натискаючи кнопку, отримував електричний імпульс і відчував “стан повного задоволення життям, вдоволення та радості, насолоди” тощо. Нещасна тваринка померла від цього щастя у буквальному сенсі – безперервно натискаючи на “кнопку щастя”, забула про всі базові потреби, перестала навіть харчуватися.

“З чого ти знаєш, що отримання бажаного тобою, тебе ощасливить? Поцікався скільки тисяч людей це згубило? До яких пороків не веде здоров’я та достаток? Цілі республіки через те пропали. Чого ж ти достатку бажаєш, як щастя?” – промовляє один із персонажів “Розмови п’яти подорожніх про істинне щастя в житті” Григорія Сковороди.

А, може, все щастя залежить від “гормону щастя” – ендорфіну? Тоді достатньо буде однієї пігулки синтетичного ендорфіну – і ось воно. Та чим це відрізняється від кнопки, що на неї натискав пацюк? І не забуваймо, що ендорфін виробляється організмом як природний анальгетик, тобто для того, щоб втамувати сильний біль. Виходить, біль – передумова щастя?

Як називалася б за прийнятою в науковому світі греко-латинською традицією називати наукові дисципліни та сковородинівська наука про щастя? Фелітологія? Євтіхософія? Німці, наприклад, своєю мовою вигадали назву для такої науки – “Ґлюксфоршунґ”, але це сталося вже в наші часи. Пропонується шкала вимірювання щасливості людини й багато інших науковоподібних новацій. Та й, як відомо, що для німця за щастя, то нашій людині на погибель.

Щастя можна святкувати: ООН призначила дату Всесвітнього дня щастя – 20 березня.

Щастя можна шукати. Коли Григорій Сковорода викладав у Харківському колегіумі в 1759-1769 роках (з перервами), там у нього був студент Григорій Ковалинський. Згодом, отримавши від імператриці землю на берегах річки Сіверський Донець, поїхав на край Слобідської України.

Українці саме освоювали територію майбутнього Донецького басейна. Поклади вугілля там вже знайшли, ще у 1720-х роках, за царя Петра Першого, хоча головним багатством Донбасу на ті часи вважалася сіль. Триста років тому між слобідськими та донськими козаками відбулася справжня війна за солеварні Бахмута.

Щастя можна збудувати. Отже, на березі Дінця Ковалинський заснував маєток, поруч виросло село, яке стало називатися Ковалинкою. У 1963 році на місці села збудували Луганську теплову електростанцію, а містечко енергетиків, побудоване при станції назвали Щастя.

Коло замкнулося: від науки щастя до міста Щастя. Випадковий збіг? Не думаю.

Відомим на всю Україну місто стало у 2014-му, коли його звільнив від ворогів України добровольчий батальйон “Айдар”, і тепер стоїть там насмерть, захищаючи Вітчизну.

Щастя є, тільки воно в Луганській області і за нього треба воювати.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram