Сьогодні наше розслідування придивиться до слів красний і червоний (про це однозначно заявив наш заголовок). Цікаво, що тут нас чекає багато відкриттів та екскурс в історію (уже бачу, як образливо надув дехто губи через використання чужомовного слова – нехай, це теж вправа, для губ).

От скажіть, ну хто не любить красну рибу? “Яку це ще “красну”?! – скажете ви? – От же ж знавець… Понти лише ганяє. Розгорни словника й прочитай, неук!!!” А я ж старанний учень. Побіжу, розгорну й прочитаю.

Так от, у славнозвісному СУМі натрапляю: красна риба – “цінна порода безкісткових (осетрових і т. ін.) риб” (Т. 4, с. 327). І ніякої “червоної”. Беру Великий тлумачний словник сучасної української мови (2003) – і знову ніякої “червоної”, зате є “красна” (с. 461). Можливо, якби я перевірив усі тлумачні словники, щось би й знайшов, але… Тут ось така проблемка… Гадаю, кулінари-рибознавці або іхтіологи (іхтіологія – “розділ зоології, що вивчає риб”) мене підправлять, я ж не претендую на істину в останній інстанції (Боже збав!), однак дивіться, що виходить. Загальновідомо, що багато слів за часів Радянського Союзу до нашої мови прийшли з російської (через російську). Так от що про “красную рыбу” пишуть у росіян: цей вислів – “старинное народное название рыбы семейства осетровых (осётр, севрюга, белуга, калуга, шип, стерлядь). Мясо осетровых – белое, а названы они красной рыбой в том смысле, в каком встарину красным часто называли всё ценное, красивое, дорогое”. І ставлять її в один ряд з назвами “красна девица”, “красное солнышко”, “красный товар”. Погляньмо, як логічно вписується “наша риба” в логічний ряд схожих назв із цим прикметником: “Красная дичь (охот.) – лучшая болотная дичь. Красный зверь (устар. охот.) – наиболее ценимые охотниками звери: медведи, волки, лисицы и т. п. Красная рыба – бескостные рыбы, являющиеся высшим сортом съедобных рыб (осётр, севрюга и т. п.)”.

За іншою версією, “красной” таку рибу називали, бо вона коштувала дорого та продавали її у великих містах тільки за “красные червонцы”. Крім наведеного значення, у цього сполучення є й інше – “рыба семейства лососевых с мясом розовато-оранжевого цвета (сёмга, форель, кета и др.)”. Можливо, у такому разі колір теж не залишився поза участю в процесі називання.

І тепер можна зробити логічний висновок: якщо в другій половині минулого століття досить авторитетний словник не зафіксував назви “червона риба”, зате зробив це з “красною рибою”, то доволі поширене нині “червона риба” – плід пізніших, як кажуть науковці, “номінативних процесів” (процесів називання): “Колір червоної риби залежить від виду риби і від того, чим вона харчувалась”; “До чого сниться червона риба – для жінки – до вагітності”; “Запечена червона риба на подушці із пряних трав – ця вишукана страва ідеально підійде до святкового столу”; “Малосольна червона риба – вишуканий делікатес, який прикрасить будь-який стіл, і обідній, і святковий”. Водночас таке калькування (“красная рыба” > “червона риба”) – один із способів “геть від Москви”? Погодьтеся, в умовах тривалого білінгвізму такий варіант – явний крок у згаданому напрямі: “червона риба” звучить набагато переконливіше, ніж “красна риба”. Але є одне “але”.

І хай не вводять вас в оману такі ось неоковирно перекладені тексти в Інтернеті: “Найпопулярніша у нас червона риба – це сьомга, хоча назва “червона” має дуже мало відношення до самого кольору цього м’яса. Виявляється, колись червоною називалася біла і жовтувата риба сімейства осетрових – севрюга, стерлядь, осетер. На Кубані і досі білу осетрову рибу називають червоною, тому що раніше було прийнято називати червоним все, що вважалося гарним, якісним, цінним, одним словом “кращим”. Тому найкраща риба і отримала назву червона”. Звісно, ніхто не ставив за мету відредагувати цей текст. І там, де йдеться про “гарне, якісне, цінне, одним слово “краще”, звісно, мало б бути слово “красний”. Але тоді й риба мала б називатися не “червоною”.

Народно-поетичне слово красний має значення: “Те саме, що гарний 1 (“приємний зовнішнім виглядом; який відзначається гармонією барв, ліній і т. ін.”); прекрасний, чудовий // Який має привабливу зовнішність; уродлИвий 1 (“який має приємне обличчя, вигляд; гарний, красивий”) // Приємний, втішний // Найкращий // Радісний, щасливий”. Із цим прикметником є дуже багато сталих назв. Першими згадаємо красну дичину (“найкраща болотна та ін. дичина (бекас, валюшень, глухар тощо)”, красного звіра (“найцінніший для мисливця звір (ведмідь, лось, куниця тощо)”) та красну тоню (“перший у сезоні улов, звичайно найкращий”). Слово ж “тоня” позначає “ділянку водоймища, звичайно з розчищеним дном для ловлення риби неводом”, а також “невід з рибою; улов риби, добутий під час одного закидання невода”. Ну і далі – за списком: красна дівиця – “молода, гарна, вродлива дівчина”; красна мова – “мова, що відзначається майстерністю або пишністю викладу думок”; красна ціна (платня) – “найвища ціна (платня)”; красне писання, заст. – “каліграфія, чистописання”; красне письменство, заст. – “художня література”; красне слово; красні слова – “влучне, виразне слово (у 2 знач. – “мова, мовлення”)”; красне сонце – “яскраве сонце”; красний господар (хазяїн) – “добрий господар”; красний день – “гарний, погідний, сонячний день”; красний торг, заст. – “багатий товарами, вдалий щодо купівлі або продажу торг”; [не] для (задля, ради) красного слова (слівця) – “[не] для ефекту, [не] для того, щоб справити враження”.

На жаль, плутанина може сягнути й маразматичних випадків, коли безграмотні журналісти перекладають (!!!) прізвища персонажів художніх творів: “На фестивале представили фильмы различных жанров: остросюжетную историческую драму “Красный”, приключенческий фильм-фэнтези “Сторожевая Застава”, психологическую драму “Сломя голову”. Гадаю, ви зрозуміли, що “остросюжетной исторической драмой “Красный”” “в устах” цих горе-журналістів став фільм режисера Зази Буадзе “Червоний” за однойменним романом Андрія Кокотюхи (пан Андрій став і сценаристом). У фільмі показані кілька епізодів із життя командира УПА Данила Червоного, який “підняв повстання у сталінському концентраційному таборі” (до речі, про інші фрагменти біографії незламного упівця вийшла книжка “Червоний. Без лінії фронту” – кажу вам як її літературний редактор).

А тепер – про слово червоний. Воно несе такі значення: “1. Який має забарвлення одного з основних кольорів спектра, що йде перед оранжевим; кольору крові та його близьких відтінків // Який став, зробився темно-рожевим від припливу крові // З рожевими щоками // у знач. ім. червоне, ного, сер. Такий колір; що-небудь такого кольору”. 2. перен., політ. Який стосується революційної діяльності; пов’язаний з радянським соціалістичним ладом; протилежне білий. // у знач. іменника (у множині). Захисники радянського соціалістичного ладу; воїни радянських революційних військ. 3. Уживається як складова частина деяких ботанічних, зоологічних, технічних, хімічних та інших назв, термінів. 4. у знач. іменника. заст. Червінець (“1. Загальна назва іноземних золотих монет, що були в обігу в допетровській Росії // Золота монета вартістю три карбованці (в розмовному вжитку також п’ять, десять карбованців), що карбувалася в дореволюційній Росії, починаючи з XVIII ст. 2. Грошовий кредитний білет вартістю десять карбованців, що був у обігу в СРСР з 1922 по 1947 р. // розм. Десять карбованців”).

Величезна кількість сталих конструкцій зі словом “червоний” позначена радянським ідеологічним забарвленням (це вже далека історія): перехідний [червоний] прапор – “прапор, який присуджується колективу, що завоював першість у змаганні”; піонерський (червоний) галстук – “червона косинка, яку пов’язують піонери під коміром довгими кінцями наперед” ; червоний світ – “революційна частина суспільства, яка боролася за встановлення Радянської влади після Великої Жовтневої соціалістичної революції”; Червона Армія – “назва армії Радянського Союзу до 1946 р.”; червона валка – “група урочисто прикрашених червоними прапорами підвід, машин, які везуть перший з урожаю хліб на зсипні пункти для здачі державі”; червона гвардія – “озброєні революційні робітничі загони, дружини, організовані у 1917-1918 рр. для боротьби з контрреволюцією і білогвардійщиною, що стали пізніше основою для створення Червоної Армії”; червона дошка, розм. – “те саме, що дошка пошани – “дошка з іменами і фотографіями кращих виробничників, ударників і т. ін.”; червона субота – “суботник, приурочений до дня народження В. І. Леніна”; Червоне козацтво [України] – “з’єднання радянських військ, сформоване урядом Радянської України в грудні 1917 р.”; червоний козак – “воїн червоного козацтва України”; червоний куток – “приміщення на підприємстві, в гуртожитку тощо, відведене для культурно-освітньої роботи”; червоний партизан – “народний месник часів громадянської та Великої Вітчизняної воєн”; червоний терор – “крайні заходи, до яких вдається революційна влада у відповідь на жорстокі й підступні дії контрреволюційних сил”; червоні слідопити – “члени загону (перев. піонерського), що ведуть пошуки героїв війни, фактів героїчних подій і т. ін.”.

До речі, у цьому контексті слово піонер називає члена добровільної масової дитячої комуністичної організації, яка обʼєднувала школярів Радянського Союзу віком від 9 до 14 років. Також це слово має такі значення: “1. Людина, яка вперше проникає в новий, недосліджений край і освоює його. 2. Людина, яка першою прокладає шляхи в якій-небудь новій галузі діяльності; новатор, зачинатель чого-небудь. 3. В Англії, Франції, Німеччині і до 30-х років XIX ст. у Росії – солдат саперної частини інженерних військ”.

Використовується прикметник “червоний” у низці нейтральних термінів: Червоний Хрест; Товариство Червоного Хреста – “організація, створена для надання допомоги населенню, що страждає від війни та стихійних лих”; червона лінія – “умовна лінія, яка визначає межі і напрям чого-небудь”; червоне зміщення, астр. – “зміщення спектральних ліній у бік довгих хвиль спектра, що зумовлюється зменшенням частоти випромінювання”; червона мідь – “чиста мідь темно-рожевого кольору (без домішок інших металів)”; червоне вино – “вино, виготовлене з певних сортів винограду темного кольору”; червоне дерево: “а) порода цінних, перев. тропічних дерев з червонуватою або коричневою деревиною; б) деревина цієї породи дерев і деяких подібних (напр., червоної вільхи), що використовується для виготовлення меблів вищої якості”; червоний залізняк – те саме, що гематит (“безводна сполука заліза – основний мінерал залізних руд; червоний залізняк, залізний блиск, залізна слюдка, кривавик”); червоний перець: “а) південна рослина родини пасльонових з плодами у вигляді стручків; б) плід цієї рослини, гостро пекучий на смак, що вживається як прянощі”; червоні кров’яні тільця – “складова частина крові; еритроцити” (пор. білі кров’яні тільця – “складова частина крові; лейкоцити”).

Є воно і в низці фразеологізмів: проходити червоною ниткою – “бути основним, провідним у чому-небудь”; пускати (пустити) [червоного] півня – “підпалювати що-небудь, викликати пожежу з метою помсти”; червоний мов (як, наче і т. ін.) рак – “про людину, в якої через надмірне збудження, хвилювання і т. ін. червоніє обличчя від великого припливу крові”.

Ну і хто ж не знає (майже особисто) Червону Шапочку (“прізвисько дівчинки, взяте з казки, де героїня носила таку шапочку”). Нині використовується варіант Червоний Капелюшок: “Казка про Червоний Капелюшок і руйнацію патріархального міту (міфу)”; “Якою би була казка про Червоний капелюшок, якщо би її написали інші автори”).

За однією з етимологічних версій, слово “червоний” виводять з народнолатинського vermiculus (“червоний”) від vermiculus – “черв’ячок, кошеніль” (кошеніль – “1. Загальна назва кількох видів комах, із тіла самиць яких добувають червону фарбу; кармін, червець. 2. Барвник, який міститься в тілі цих комах”). Виходить, що “червоний” – бо черв’ячок. Того ж походження й червень, червець, бо це пора, коли збирали кошеніль. “Красний” же (“красивий, прекрасний”) походить від “краса” (“властивість, якість гарного, прекрасного”).

Ось така краса, і сила, й… черв’ячки.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram