Ще в листопаді 2013 там стояв Ленін. Потім настала Революція Гідності, Леніна знесло ленінопадом. Ну, як знесло. Його стягнули вантажівкою з постамента на площі в історичному центрі міста лютневої ночі 2014-го. Але оскільки він впав і не розбився, то його не викинули, а перемістили в скверик між будинками позаду міської ради. Як то кажуть, і вовки ситі, і вівці цілі. Скільки часу Ленін стояв у тому сквері – хтозна. Ще в 2015-му я його там бачила, а ось днями зайшла подивитися, то вже й слід простиг. Але, врешті, ця історія не про Леніна.

Читайте також: СЕТАМ шукає пам’ятники Леніну

Зі зникненням з центральної площі вождя стало очевидно, що з простором навколо треба щось робити. І то так, щоб ніхто не почувався ображеним. Вирішили збудувати на тому місці Площу матері. Ну, справді, який ненормальний протестуватиме проти матері?..

Але ніт! Із матір’ю все теж виявилося дуже непросто. Якщо саму площу не без баталій, але начебто таки закінчили, то з заміною для Леніна – повна біда. Навколо проєкту пам’ятника матері на однойменній площі ведуть бої представники міської влади, опозиція до міської влади, місцеві митці й просто міські божевільні.

У першому конкурсі на пам’ятник матері переміг архітектор Михайло Горловий – член аж двох творчих спілок (художників і письменників), автор близько десяти пам’ятників (персонально й у співавторстві), учасник бозна скількох виставок. Словом, маститий митець. Але йому це не допомогло. Результати першого конкурсу скасували, оскільки, на думку активістів і мешканців міста, матір у тому проєкті була “надто скорбна” і взагалі несучасна. 

Коли це сталося, регіональні ЗМІ майоріли заголовками про посиротілих обухівчан, що не хочуть собі на головній площі пам’ятника матері. Манкурти якісь, їй-бо.

Треба сказати, що проєкт Горлового насправді не такий уже й поганий, і чудово вписався би, наприклад, у меморіал жертвам Голодомору. Але такий меморіал у нас уже є, а для центральної площі в історичному центрі міста він таки надто скорбний. Тут хоч круть, хоч верть.

Міська влада оголосила повторний конкурс. А щоб містяни знову не підняли бучу, запустила електронне опитування щодо проєктів на Платформі електронної демократії E-dem. Опитування триває з 23 жовтня до 23 листопада 2019 року.

У жодному разі не ходіть за тим посиланням. Просто побережіть своє здоров’я. Або, якщо вже тицьнули та відступати нікуди, то бодай відійдіть на метр від найближчої вертикальної поверхні. Бо у вас може виникнути неконтрольоване бажання битися головою об стінку.

Для тих, хто завбачливо стримався, розкажу. Усього в опитувальнику є 9 проєктів. З них: один тотемний стовп з бронзовими рельєфами й орнаментами, дві стилізовані скорбні фігури з пісковика чи мармуру на вибір, дві бронзові жінки з немовлятами, вдягнуті в самі лише сорочки позаминулого століття, ще три жінки в очіпках і повному костюмі позаминулого століття, звісно, з рушниками в руках (а одна з них ще й біля тину, а під тином кобзар сидить), і нарешті величезна арка-рушних, яку тримає бронзова витинанко-матір у витинанко-вишиванці.

Якщо коротко – нічого принципово сучаснішого за вже забракований варіант нова добірка проєктів містянам не пропонує. Усі ці матері неначе перенесені машиною часу з позаминулого століття. До речі, проєкт пана Горлового подано повторно. Правда, в опитуванні він безнадійно відстає.

Наша “голосувалка” – як українські вибори, позиції “проти всіх” – не передбачено. Так що, пропонуючи мешканцям Обухова “обрати собі матір”, організатори не залишили місця для маневру тим, чиє уявлення про материнство вже перейшло межу XXI століття. Обирайте з того, що в наявності, або не нарікайте потім.

Ой, лишенько, то я ж просто не можу вибратися! Певно, таки не нарікатиму… Чи ні?..

Фото авторки

Нині на Площі матері в Обухові бруківка. Спустілий п’ять з половиною років тому постамент Леніна обтягнуто вишиваним банером, а на газонах по периметру – стилізовані трипільські глечики і мушля-гігант із дна моря, яке колись тут нібито було. Ризикуючи бути звинуваченою в нелюбові до обухівського рушника (насправді я ним шалено захоплююсь!) і неповазі до святого образу матері (табличка “іронія”), скажу, що краще вже доповнити ці глечики. Фонтаном, наприклад. Поготів, що за якийсь десяток кілометрів від Обухова те саме село Трипілля, в якому Вікентій Хвойка проводив розкопки. Бренд, нічим не гірший за Малишка й “рідна мати моя, ти ночей не доспала”. 

P. S. До речі, не забудьте подзвонити мамі, вона чекає.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram