Кожній людині властиво помилятися – що не так із нашою системою освіти

Відколи стартувала Всеукраїнська школа онлайн, не минає і дня, щоб не було якихось ляпів. То вчителька неправильно цифри віднімає, то Індійський океан називає Атлантичним, то білі ведмеді у них живуть там, де їх ніколи не було, то Гаррі Трумен у них Турменом став. І можна було би згадати Сенеку з його вже крилатим Errare humanum est, або ж канонічне “Не помиляється лише той, хто нічого не робить”, але, вибачайте, не той це випадок.

Якби щось таке втнув учень, то вчителька би першою почала розповідати який він дурник, і все б зрештою закінчилося двійкою. А тут, мовляв, зрозумійте, хвилювання, незвично працювати в таких умовах і зарплати маленькі. У лікарів теж маленькі зарплати, тільки щось я не пригадую, щоб хтось із них помилився й замість апендикса видалив нирку. Гадаєте, перебільшую? Аніскілечки. Річ у тім, що помилки медиків одразу помітні, а помилки вчителів гукнуться за 10-20 років. Лікаря можна засудити за халатність, а вчителя – ні.

Всеукраїнська школа онлайн насправді розрізала чиряк, який чомусь усі воліють не помічати. Розумієте, це ж не перших-ліпших вчителів узяли вести ці уроки, якийсь добір таки був, і вони ніби найкращі з найкращих. Тепер стає цілком зрозуміло, чому батьки щороку мають наймати репетиторів, щоб заповнювати пробіли в знаннях своїх чад. Це не діти у вас дурники, а вчителі не справляються зі своєю місією. Особливо воно помітно перед ЗНО й після нього.

І якщо батьки мають масово наймати репетиторів, то, може, з усією системою щось не так? Стаття 53 Конституції України гарантує кожному право на освіту. “Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах”, – ідеться в основоположному законі. І держава таки забезпечує, але це не означає, що вона може робити це абияк. Судячи з телеуроків, таки абияк.

Ні, звісно, екстраполювати помилки окремих педагогів на всю їхню братію якось неправильно. Є прекрасні вчителі, як то кажуть, від Бога. Утім, ці діаманти загубилися в багні, яке розлили з цією онлайновою школою. Бо якщо такими виявилися найкращі, якими ж тоді є пересічні вчителі десь у забитих селах?

Не знаю, як зараз, але в часи мого школярства нам у голови втовкмачувалась аксіома “Вчитель завжди має рацію”. Сперечатися з вчителем, бо він десь помилився – боронь Боже! Думаю, що сьогодні в школах приблизно те саме. І потім ці затуркані діти йдуть у педагогічні виші, отримують дипломи, ідуть у школи туркати нове покоління. Зрештою так у підручниках з історії, які рекомендує міністерство освіти й науки, з’являється прифотошоплений актор Кіану Рівз на будівництві “Ар-Сі-Ей-Білдінг” у США. Автор звісно віджартувався, мовляв, зробив це навмисно, щоби перевірити уважність учнів, але ми йому не віримо, бо вже побачили вашу компетенцію.

Ми дивуємося, що молоде покоління не ерудоване, не читає, не має жодних інтересів. Це і є проявом тієї халатності вчителів, про яку я говорив вище. Педагоги не зацікавили, не прищепили любові до науки. Бали, які отримує учень, це оцінка не стільки дитячих знань, скільки підсумок роботи вчителя. Результати ЗНО-2019 показали, що 16% абітурієнтів не знають історії України й української мови. Це не якісь спеціалізовані предмети, ні, історія і мова – основа основ нашого суспільства.

Заради правди треба звернутися й до тих, хто ці уроки монтував і випускав в етер. Хіба ви не помітили помилок? Чи ви як отой Вовка з радянського мультика, якому “І це гаразд буде”? Якщо робити задля годиться, то краще вже не робити нічого.

Сьогодні на тому самому YouTube можна знайти купу уроків і майстер-класів. Згадайте хоча б одеського вчителя фізика Павла Віктора, лекції якого подивилися сім мільйонів разів, і про якого писали навіть зарубіжні ЗМІ. Це люди робили на власному ентузіазмі, а не за підтримки державної машини. І впоралися ж, не мололи дурниць від хвилювання.

Наразі українських лікарів мають навчати користуватися апаратами штучної вентеляції легень онлайн. Хотілося би сподіватися, що їхні вчителі нічого не наплутають, бо від цього реально залежить чиєсь життя.

Cкоро в школах не буде предмету “Українська література”

Як в Україні відбувається сертифікація вчителів й авдит закладів освіти