А що, якби?

Тут якось виникла дискусія, що терор в СССР інтелігенції не вплинув на наступні покоління, адже у нас виріс Антонов, Глушко, Павличко…

Ну, і я отримав освіту й став непоганим інженером. Як на мене тут є явний блуд. Звичайно історія не знає варіанту, а от якби так не сталось, але давайте змоделюємо. Принаймні на своїх родичах.

Я загалом із сільських країв. Прадід за військову службу отримав від тодішньої держави шматок землі, також землю дали його нареченій, загалом було п’ять моргів поля. Вони народили досить дітей і постійно збільшували свою спроможність. Діти вивчились у школі, але трапилась революція, прийшов час колективізації. Землю нагло забрали.

Мій дід Хведос, який був майстром на всі руки – чудовий столяр, швець, який міг пошити крутезні ялові чоботи, навіть перукар і музикант, зрозумів фатальність історії, тому коня встиг продати, бика зарізати, корову та землю свою “добровільно” передав у колгосп. Його два брати – Іван та Андрій, 29 та 30 років так не зробили. У них все забрали примусово, навіть вигнали з їхніх хат, потім у 1932 році заарештували, і вони згинули за місяць ніби від сердечної недостатності, а найімовірніше їх просто розстріляли.

От і скажіть, якби не большевики, мій дід не став би підприємцем і не мав би можливості вивчити мого батька? Я думаю, що мав би. У нього були беззаперечні таланти до ремесла, і ці таланти врятували його при арешті в 1936 році, а потім – у німецьких таборах.

Прадід моєї дружини мав 10 синів, Тому на Вінниччині він вважався заможним селянином, мав землю, велику хату, яка досі стоїть у тому селі! Але… його вся сім’я була репресована, частина синів розстріляна, решта виселена десь у Казахстан і там загубилася. Дід дружини мав гарну на той час освіту, він створював профспілки, сільський театр, сам писав п’єси. У 1930-му був арештований, а в 1937-му – розстріляний десь там у Карелії, катом Тімофєєвим. Якби цього не сталось, невже в ньому було б менше можливостей зробити краще життя своїм дітям, ніж те, що зробила Совєтська власть? Не думаю.

Тут видно, як совєтська система, про яку деякі досі мріють, знищила людину, яка була талановита у різних сферах. Дідо.

Я не буду тут говорити про тисячі розстріляних науковців, поетів, лікарів, композиторів і решти розумних людей того часу, які б могли дати нашому суспільству багато винаходів, культури, загалом інтелектуального розвитку. Це можна прочитати в Інтернеті. Тому досягнення СССР, якими ми пишалися колись, а хтось пишається й нині, – порошинка від того, якими вони могли би бути, якби не каральна машина, що вбила найкращих.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram