“Як у тебе справи? Ще заміж не вийшла?”, “Ви вже так давно разом. Чому дітей немає?”, “Що, твій син і досі не вміє читати?”, “У твоєму віці не прийнято закохуватися” – схожі фрази, гадаю, доводилося чути майже кожному з нас. Іноді таке зачіпає за живе, іноді – дратує, іноді – відверто дивує, а іноді – злить. У будь-якому разі завжди залишається неприємний осад. Тут варто зазначити, що запитання такого штибу та всякі поради можна почути не лише від далеких знайомих, а й близьких родичів.

Ми розуміємо, що йдеться про нетактовну людину, тобто ту, яка поводить себе без почуття міри дозволеного та пристойного в стосунках з іншими, порушує усталені правила й норми поведінки тощо. І, що найголовніше, тут ідеться не про щирі наміри допомогти, а про негативні особливості характеру, інколи – психічні розлади.

Психологиня Катерина Зінасс додає, що безтактність – це прояв особистості, яка найперше демонструє байдужість або неповагу до почуттів іншої людини.

“Зазвичай такий стиль спілкування створюється навмисне, його мета – привернути до себе увагу, відкрити в собі “експерта” та підкріпитися чужими невдачами на фоні особистого, ніби успішного життя. Будь-яка нетактовність сприймається, як порушення особистих кордонів. Таке вторгнення відносять до психологічного та енергетичного вампіризму, адже часто після спілкування з такою людиною відбувається занепад сил, може, навіть, відчуватися біль на фізичному рівні. До речі, на поведінку нетактовної людини не впливає ні її освіта, ні знання норм етикету. Причиною такого прояву є внутрішні порушення особистості”, – розповіла вона.

Психоаналітикиня та психотерапевтка Оксана Діденко додає, що нетактовні фрази часто говорять люди, у яких можна спостерігати “розмиті межі особистості”, це може бути й проявом пасивної агресивності, а частіше й те, й інше одночасно.

“Розмиті межі – це коли людина не відчуває, де закінчується її власний простір, а де починається інший. Таким людям часто важко зрозуміти й обстоювати те, що їм хочеться або подобається. І вони легко “заходять” у власний простір іншої людини (питання про особисте життя, власних дітей, роботу стосуються тільки самої людини й ніяк не сторонніх та, навіть, батьків). Тому ось така відсутність розуміння, де “закінчуюся” я, а де “починається” інша людина може лежати в основі таких питань. Це схоже на те, коли людина ходить полем і не знає, де закінчуються власні землі, а де починаються сусідові. Тому вона всюди ходитиме та засіватиме поля, бо банально не бачить, що це вже не її землі.

А пасивна агресивність – це коли людина не може виявляти своє незадоволення або агресію прямо й робить це таким кружним шляхом. Причиною може бути заздрість або якийсь явний чи неявний конфлікт між людьми. І тоді такі безтактні фрази можуть говорити, щоб пригнітити людину, ткнути її в болючі місця. Це може бути цілком усвідомлений мотив або неусвідомлений. Такі фрази ще можуть прикриватися ніби-то турботою: “Я ж за тебе так турбуюся та переживаю, ну коли ти вже задумаєшся про дітей, тобі вже пора”. За цією фразою ніякої турботи насправді немає. Є тільки напад на особистий простір людини.

Отож чим краще побудовані власні межі, і є розуміння, де починається власний простір іншого, тим рідше людина говоритиме нетактовні фрази. Агресивність, зокрема й пасивна, буде виявлятися переважно іншими шляхами”, – пояснила пані Діденко.

Отож із погляду психології, нетактовні люди мають силу-силенну внутрішніх проблем, своєю зухвалою прямолінійністю ховають власну незадоволеність від життя, комплекси, образи, агресію, егоїзм чи банальну заздрість. Це потрібно усвідомити, і тоді питання на кшталт “Що, заміж ніхто не бере?” не викликатимуть нічого, окрім скептичної посмішки.

Хотілося б додати, що іноді нетактовність буває випадковою. Проте адекватна людина, яка ненароком чи невчасно перейшла особистісні кордони, щиро вибачиться за свою недоречну поведінку. Безтактна – ні. Свою безцеремонну поведінку вона вважає нормою, а дехто, навіть, її вип’ячує напоказ.

Словом, не варто реагувати на провокацію, у спілкуванні з такими людьми не потрібно виказувати своїх справжніх емоцій, відповідати треба сухо, офіційно. Безтактний співрозмовник – це не той, хто розрадить, зрозуміє відтінки ваших переживань чи порадить щось важливе та необхідне саме для вас.

Краще взагалі не перетинатися з нетактовними людьми чи принаймні звести таке спілкування до мінімуму.

Потрібно чітко усвідомлювати, що людина, яка знецінює почуття співрозмовника, найперше знецінює себе. А ще, гадаю, серед нетактовних людей мало по-справжньому щасливих. Словом ранять зранені. Безцеремонність – це не про мужність, а про слабкість.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram