Сьогодні наше розслідування буде розбиратися з назвами, пов՚язаними з місцем для спання – тобто ліжком (у широкому сенсі).

І цікавинки починаються вже після зазирання до словника: лі́жко – “признач. для лежання мебля у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль”. Прикметно, що цей же словник фіксує слово ме́бля з ремаркою “розм.” та значенням “те саме, що меблі” Незрозуміло, навіщо в лексичному значенні наводити розмовне слово, коли є нейтральний відповідник. Також лі́жко – це і “місце для спання; постіль”. Парадоксально, але зафіксовані у словнику сталі вислови зі словом ліжко, позначають поняття з не дуже приємної для людини (особливо зараз) сфери – сфери хвороби. Погляньмо: а) місце, де лежить у лікарні пацієнт, має назву лікарняне ліжко (до речі, пропоную відійти від абсолютно негативної радянської практики називати людину, яка отримує медичну допомогу (лікування, медичне спостереження, медичну діагностику), “хворим”; вона – “пацієнт”); б) лежати в ліжку (ліжкові) – “бути хворим, хворіти”; в) класти (покласти) в ліжко / тримати в ліжку – “створювати постільний режим у зв՚язку з хворобою”. Хоча серед фразеологізмів є й краплина позитиву: видужувати – вставати (встати, підводитися, підвестися) з ліжка. А ще – слово ліжко функціонує в народних прислів՚ях: “По своєму ліжку простягай ніжку”, “Як хто собі ліжко постелить, так і вигріється”.

Перше значення слова по́сті́ль робить його синонімом до попереднього: “1. Ліжко або якесь інше місце, приготовлене для спання”. Також воно означає “те, що стелять на ліжко для спання; спальна білизна, спальні речі”.

Прочитавши це, захотів знайти в Мережі назву “спальна білизна”. Замість неї пошуковець видав тільки “постільну білизну”: “Важлива роль відводиться якості постільної білизни”; “Набір постільної білизни “Поезія сходу” (2-спальний)” тощо. Хоча, як на мене, “спальна білизна” (а спа́льний – це “признач. для спання”) чітко вписується у логічний номінативний ряд: спальний вагон – “вагон з місцями, признач. для спання”; спальний мішок – “утеплений ватою або хутром великий мішок для спання в холодних місцях” тощо.

Прикметник до “постіль” – пості́льний – має значення “признач. для застилання постелі”. А от назва постільний режим знову нас відкидає до негативних думок, бо це – “режим, який призначають хворому, що потребує спокою і повинен весь час лежати в ліжку”. Хоч, вважаю, жодні слова та фразеологізми не зможуть зламати нашу віру у свою силу. Ну, а зі словом “постіль” є такі фразеологізми: на смертній (смертельній, заст. божій) постелі [бути (лежати)]: “а) бути при смерті, помирати; б) бути мертвим, померти”; у (в) постелі лежати – “хворіти”; у (в) постіль злягти – “захворіти”.

У геології постіль – це “нижня верства гірської породи, на якій лежить шар породи, що містить корисну копалину”. У функції технічного терміна наше слово називає “частину машини або якого-небудь механізму, на якій розташовують інші деталі”, а також “основу, підґрунтя для чого-небудь”.

Відмінювання слова постіль має певні особливості (чергування “е/і” – закритий/відкритий склад, а також місце наголосу). Погляньмо:

відмінок однина множина
називний по́сті́ль посте́лі
родовий посте́лі посте́лей
давальний посте́лі посте́лям
знахідний по́сті́ль посте́лі
орудний по́стіллю, посте́лею посте́лями
місцевий на/у посте́лі на/у посте́лях
кличний посте́ле* посте́лі*

“Набитий пухом, пір՚ям, сіном і т. ін. мішок, який використовується як м՚яка підстилка під голову, для сидіння та інших цілей” – це поду́шка (зверніть увагу: не по́душка). Але згаданим значення цього слова не вичерпуються. “Пружинне сидіння автомашини, мотоцикла і т. ін.” та “що-небудь м՚яке, опукле, схоже на такий мішок” – це теж подушка. Є вона і серед термінів: киснева подушка – “медичний прилад для вдихання кисню” та повітряна подушка – “заповнений повітрям з підвищеним тиском простір під катером, кораблем і т. ін., що дає їм змогу піднятися над поверхнею”. Фразеологізм до подушки / до подушок має значення “у постіль, на відпочинок, спати”. Також “подушка” – це кокон мурахи, а ще – спеціальне – “підкладка або прокладка в основі різних споруд, пристроїв, механізмів і т. ін., яка пом՚якшує удари або служить запобіжним засобом від тертя, тиску і т. ін.”.

Чохол з тканини, який надівається на подушку, називається не тільки на́волочка, але й по́шивка та поши́ванка. “Декоративні наволочки для подушок: з якої тканини кращі?”; “Пошивка – з цим предметом ми всі зіштовхуємося кожного дня, це невід’ємний предмет нашої постільної білизни. Саме цим слівцем колись називали наволочку для подушки”; “Швидко нагнулась [Саша] до купи білизни і руками перебирає сорочки, рушники, пошивки” (О. Донченко); “Він завівсь на худобу, на хазяйство; є в його і скриня, і подушки, є й полотняні пошиванки на їх (Словник Грінченка).

Простира́дло або простира́ло (не “простинь” і не “простиня”!) – це “довге й широке полотнище, найчастіше з білої тканини, яке стелиться на постіль, підкладається під ковдру або використовується для обтирання”. У розмовному мовленні так можуть називати й великий лист паперу.

Між ко́вдрою (“тепле вкривало, звичайно на ваті, яким люди накриваються в постелі”) та одія́лом словник ставить дорівнює. Вважається, що “ковдра” запозичене з польської мови (kołdra “ковдра”), у білорусів також є це слово (“коўдра”). Припускають, що польське kołdra походить від староіталійського coltra (“покриття”, “укривало”), в основі якого – латинське culcita (“подушка”, “матрац”). “Одіяло” ж прийшло до нас із російської: одеяло (за старим правописом – одѣяло) утворене від дієслова одѣять (“одягнути”).

Погляньмо на сучасну комунікативну практику, де використовуються обидва слова: “Правильний вибір ковдри з оптимальним ступенем теплоізоляції допоможе розв՚язати цю проблему раз і назавжди”; “У наш час ми використовуємо плед найчастіше, як дорожнє одіяло, а також як теплу накидку” (плед – це “шерстяне або напівшерстяне покривало, перев. з торочками, яке використовують як хустку або ковдру”). Відповідно дорівнює він ставить і між словами підко́вдра та підодія́льник (“легкий чохол, який одягають на ковдру або прикріплюють до неї”). Однак на одному з Інтернет-ресурів рекомендують замінити скалькований іменник підодіяльник стилістично кращим словом підковдра:

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Найпростіше зшити підодіяльник, якщо отвір у нього буде збоку. Найпростіше зшити підковдру, якщо отвір у неї буде збоку.

Згадаємо ще й покрива́ло: “Шматок тканини, яким покривають кого-, що-небудь // Легке накриття (пікейне, шовкове, в’язане і т. ін.), яким звичайно покривають постіль удень // Легкий жіночий одяг у вигляді накидки, що покриває голову і плечі”. У переносному значенні покривало – це “те, що укриває собою, ховає під собою що-небудь”. Є воно у сталій сполуці під покривалом [чого] – “маскуючи чимсь що-небудь, використовуючи щось як прикриття, як захист і т. ін.”. Співзвучне з ним укрива́ло (вкрива́ло) – “легке покривало (шовкове, мереживне і т. ін.), яким накривають постіль удень”. Також цим словом можуть називати й ковдру.

І не забудемо про “довгастий мішок з пір՚ям або пухом, на якому сплять або яким укриваються” – тобто про перину. (До речі, у діалектах так називають пір՚їну).

І насамкінець: я не знайшов у словниках “матра́са”, зате там є матра́ц – “м՚яка товста підстилка для лежання; частина ліжка або дивана з дерев՚яним каркасом і пружинами всередині, яку можна знімати”.

Гадаю, спати краще або гірше після нашого матеріалу ви не станете, а от слова правильно вживати, відмінювати й наголошувати зможете. Якщо, звісно, захочете.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram