Попередній, 64-й конкурс Євробачення, запам’ятався щонайменше двома позамузичними подіями з їхнім українським “слідом”. Через помилку з підрахунком голосів до фінальної частини знакового пісенного конкурсу Європи не потрапив Юріюс Векленко – литовський репрезентант з українським корінням. Представляти Україну через скандал з учасниками-переможцями київського відбору до Тель-Авіву взагалі ніхто не поїхав.

Минув рік, скандали вщухли. І ми розслабилися та заспокоїлися настільки, що Андрій Данилко – один із членів журі під час відбору на Євробачення-2020 – навіть пожартував: цього разу їдемо не перемагати, а просто “аби взяти участь”. Усвідомлюючи помилку, завдяки драмі Юріюса, Литва цьогоріч отримала місце одразу у фіналі. А український відбірковий комітет із Євробачення підкоригував правила, які в принципі унеможливлюють участь в українському відборі виконавців, шляхи та мешти яких “заточені” на концертування в Росії. І хоча пісні Ганни Борисівни Корсунь-Попелюх або MARUV цілий рік залюбки крутили в чатах проросійських медій, коли прийшов час проводити український відбір на Євробачення-2020 до Роттердама, дрижаки минулися. Обидва його півфінали засвідчили, що в Україні навіть патріотично налаштованим виконацям на сцені фінального відбору тісно.

Справді, всі шість фіналістів – Krutь, Jerry Heil, Khayat, Tvorchi, Go_A та Девід Аксельрод – наразі продемонстрували, як кажуть у футболі, приблизно однаковий рівень виконавської майстерності. Настільки рівний, що трьом членам цьогорічного журі, на відміну від музфанів у Інтернеті часом дуже непросто було вирішувати долю того, хто потрапить у фінал і скільки залікових балів присудити кожному півфіналістові.

Читайте також: Go_A, Jerry Heil та KRUTЬ – що про них відомо?

Журі з учасників Євробачення Андрія Данилка та Тіни Кароль, а також музичного продюсера Віталія Дроздова, передовсім, звісно, цікавили вокальні дані артистів, професійна довершеність представлених музичних композицій. У цьому відношенні мені як і решті “пересічних українців” було легше: я завжди дивлюся це шоу з точки зору можливості кінцевої перемоги України, до яких привчили нас Руслана та Джамала, і з огляду на загальне враження, яке викликає виступ того чи іншого виконавця. Виходячи з того, що саме за композиції потрапили до фіналу українського відбору, то цьогоріч артисти підкорили завдяки трьом чинникам. Голосували або за виконавців із елементами етнофолку (Krutь, Tvorchi, Go_A), або за те, що раніше всуціль визначалося словом “клубняк” (Jerry Heil, Khayat,Tvorchi), більш високоорганізовану форми сучасної передовсім міської чи танцювальної музики, яка, слава Богу, витісняє з України російський шансон. Або вже за “хлопця/дівчину з просто гарним голосом” і поставою класичного співака (Девід Аксельрод).

Утім, коли ми відзначаємо приблизну однаковість рівня всіх шести фіналістів, слід зазначити ще принаймні один чинник, яким достеменно вирізнятиметься від дуже багатьох виконавців український – молодість плюс вельми поміркована часова присутність на концертних майданчиках. На жаль, цього разу якраз досвід, точніше його сценічний мінімум в українських учасників, може зіграти з нами злий жарт. Адже скільки б ми щороку не обурювалися, відзначаючи, що рок- та етновиконавці не мали би конкурувати між собою, і що конкурс Євробачення “мало що десь означає”, у глибині душі всі розуміють, що вболіватимуть якраз не за участь, а саме за українську перемогу. Звичайно, у кожного з шести українських фіналістів, як говорилося під час півфіналів, “ще буде час, щоб попідтягувати свої слабкі сторони”, покращити хореографію, треки, додати в артистизмі, в концепції освітлення тощо.

Утім, у деяких країнах відбір на Євробачення-2020 уже добіг кінця. Важко щось сказати після переглядів попередніх топ-10, топ-20 та то-30 в Інтернеті. З одного боку, добре, що композиції українських виконавців до них потрапляють (а якщо потрапляють, то починаючи із 7-го як найнижчого для нас місця), бо це означає, що разом із іншими ймовірними учасниками, українські репрезентанти потихеньку собі заходять в підсвідомість Європи. З іншого боку, з топ відбувається те саме, що ми знову й знову бачимо під час фіналу Євробачення – регіональність уподобань. Так, в молдовському топі в сімці ми зустрічаємо аж трьох українських виконавців. Однак, що північніше й що далі від слов’янських чартів, то більше тяжіє зацікавленість місцевими чи представника країн-сусідів. Навіть у нідерландському топ-30 представлені по троє естонських, шведських і литовських півфіналістів, але не показано композицій жодного східнослов’янського учасника.

На мій погляд, слабких учасників Євробапчення, в принципі, не буває, а рівень кожного наступного конкурсу навіть на стадії півфіналів передбачається стабільно високий. Тому вже зараз, хоч “час іще є”, впадає в око висока якість кліпів переглянутих решти євроучасників. Із тих кількох країн, де фінали вже відбулися, за винятком типового співака від Італії, конкуренти українських виконавців видаються достатньо “суворими” як на українську перспективу перемогти. Причім, не менш шалена, ніж у нас, конкуренція за право представляти свою країну у роттердамському фіналі спостерігалася цього року в Литві, минулорічному андердоґові конкурсу завдяки суддівській помилці. Попри присутність на подіумі двох надпотужних конкуренток із досвідом, професіоналізмом і харизмою, з піснею “On Fire” переміг гурт THE ROOP. Трек “On Fire” не опускається в попередніх єврочартах нижче 5 місця, а фронтмен литовської групи зовні нагадує трохи краще “прокачану” версію нашого Хайата зі Знам’янки. Достеменно приїде до Роттердаму в образі архетипного сумного клоуна П’єро та гіперхаризматична діва Montaigne з Австралії з піснею Don’t Break Me. За сучасністю та модністю композиція від автралійки не поступається нашій Jerry Heil, а от вокальні дані, а також динаміка виступу у співачки Montaigne, звісно, м’яко кажучи, не поступаються даним, приміром, Krutь.

Читайте також: Khayat, Tvorchi та Девід Аксельрод – що про них відомо?

Отож питання, кого таки делегувати до Роттердаму голосуванням 22 лютого, постає руба. Українці – вкрай співоча нація, і якби за європеремогу довелося змагатися збірним із тисяч чи мільйонів співаків, немає сумніву, що Україна 100-відсотково посідала би перше місце щороку. Але коли до Роттердаму, та ще й після вимушеного пропуску попереднього фіналу, має їхати всього один виконавець, та ще й із незначним досвідом сценічних виступів, варто добре поміркувати, за кого ж із шести учасників фінального відбору проголосувати.

Угадати кон’юнктуру Євробачення-2020 складно, але спробувати можна. Грубо кажучи, можна вгадати з тактикою, пославши виконавця, який за інших рівних складових якось випукло вирізнявся би на тлі решти учасників. При перегляді відбіркових турів в інших країнах я звернув увагу на ймовірність досить великої кількості гуртів, які можуть узяти участь у фіналі нинішнього Євробачення, на, як ніколи, присутність афроєвропейського контенту (хоча б Benny Cristo від Чехії), та на потужно поставлену хореографію практично у всіх учасників (як правило, динамічну в русі й з дуже високим синхроном підтанцівок). Тому, на мій погляд, такі гурти як Tvorchi або Khayat, за хореографічного мінімалізму їхніх композицій, можуть за певних обставин просто розчинитися на тлі решти. Етнофольклорне ж Go_A чи класичний Девід Аксельрод за обставин мінімуму етноколективів чоловіків-солістів можуть взагалі стати ледь не окрасою конкурсу чи хоча б вивести Україну до фінальної частини. Та однак суб’єктивне відчуття, що брати за роги Євробачення цьогоріч треба композицією, яка просто залазить у душу, дозволяє мені казати, що, мабуть, усе-таки варто поставити на Krutь із бандурою чи на Jerry Heil із її веганською пам’ятливою речівкою у рік, оголошений у світі Роком вегана. Бо хоча в кожної з двох виконавиць є по одній проблемі (Jerry Heil бажано фільмувати виключно зблизька, а Krutь не видно як слід через ту ж таки бандуру), на мій погляд, це дві учасниці, які зможуть “додати й надолужити” за короткий час, тоді як із композиціями решти чотирьох чинити цього вже практично не потрібно, та й не можливо. Принаймні, одна рекламує бандуру як інструмент світового рівня, а інша – сучасність мислення українців.

Кого послати, вирішить зрештою глядацьке голосування та журі. Зважаючи, що виступатимуть передостаннім та останнім, суто спортивно (краще запам’ятовуються, лягають у підсвідомість останні) трішечки вищі шанси на Роттердам-2020 у співака з Кропивниччини Khayat’а та тернопільського гурту Tvorchi.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram