Читаю різні дописи на Facebook щодо децентралізації та місцевого самоврядування і дивуюся. Головними темами є протистояння всередині рад між різними партійними групами і нерозуміння, що відбувається на районному рівні. Тобто дискусія ведеться не про велике і важливе, а про дрібне і тимчасове. Коли ми починали говорити про децентралізацію, нас також весь час намагалися зорієнтувати на дрібниці – хто кого призначає, хто перед ким звітує і то так, щоб нікому ні за що нічого не було.

Але ми ставили планку високо – децентралізація, це передусім не про дрібниці, децентралізація – це філософія. Це надання людям інструменту обрати собі таку владу, яка має необхідні повноваження, ресурси та відповідальність і працюватиме у інтересах цих людей і за участі цих людей. Ми були переконані, що саме децентралізація може вивільнити енергію мас до кращого життя і дати поштовх до зростання у громадах.

Тому сьогодні варто було б усім причетним – від голів громад до жителів різних соціальних груп у містах і селах – думати про майбутнє, формувати візію розвитку і робити конкретні справи для ефективного використання нинішніх ресурсів, щоб вони формували умови для подальшого зростання ресурсів громади через зростання доходів домогосподарств, а не длубатись у дрібницях.

Викликів у громадах зараз багато, передусім це складна демографія, бідність більшості жителів, не ефективна місцева економіка, не ефективні публічні інвестиції у громадах і регіонах. Напевно над цим потрібно працювати усім, напевно про це варто говорити на різних майданчиках.

Що має стати наступним кроком великої децентралізаційної реформи після першого завершеного етапу? Це тема номер один для дискусії сьогодні.

Як на мене, ми зараз маємо переходити до етапу конвертації можливостей, створених першим етапом реформи у реальний розвиток територіальних громад та регіонів. Цей новий етап уже не стосується перерозподілу повноважень і ресурсів, він спрямовується на формування нового світогляду органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, органів виконавчої влади, залишків державної служби.

Це перехід. Парадигма перерозподілу змінюється на парадигму зростання!

Читайте також: Місцеве самоврядування відтепер – інструмент для нашого зростання

Ключовою стає державна політика регіонального розвитку, базована на децентралізації, системі стратегічного планування, прозорого та ефективного публічного інвестування в інтересах усіх жителів, усіх регіонів, усіх територіальних громад. Це політика високоінтелектуальна, вона не керується рівномірним розмазуванням ресурсів по усій території і так само не базована на лобізмі окремих депутатів, політиків чи авантюрних ініціативах державних керівників. Це політика врахування реальної ситуації, викликів та ризиків, реальних можливостей для фінансування, координації інвестиційних ресурсів у територіях, це політика глобальної української згуртованості.

Чи реально запровадити зараз таку політику? Чи не є це не здійсненними мріями? Ні! Це реальна потреба і тому нова політика точно буде. Інше питання – коли? Завершу тим, із чого починав. Коли ми починали децентралізацію, мало хто вірив у таку можливість, багато “реалістів” стверджували, що ми “романтики”, але ми лупали цю скалу і тепер в Україні територіальні громади є потенційно одними з найоптимальніших серед європейських країн, бюджетна децентралізація – однією з найглибших і стимулюючих. Тому тепер у нас є можливість перейти до ЗРОСТАННЯ. Ставимо цю планку і досягаймо її.