Читаю Єлизавету Мельниченко та згадую народну казку “Рукавичка”. Тільки у творі замість рукавички фігурує маленький будиночок. У нього спочатку залазить жаба Ква, яка боїться крокодила, що завівся у її болоті. Потім у будиночок залітає голубка на ім’я Палома. Паломі набридло холодне й діряве гніздо, і захотілося оселитися в милому й затишному будиночку.

Потім у дім вбігає Марко Заєць, щоб вберегтися від нападу тупого вовка. Прилаштувалася куховаркою й киця Хутриця. І хотів до їхньої компанії доєднатися великий ведмідь на прізвисько Пацан. Та він був такий величезний, що не міг поміститися в будиночку. Ведмідь розлютився, захотів розвалити домівку, бахнув по даху маленької споруди, але вона на щастя для лісових звірів не розвалилася. Тварини повибігали з оселі й давай проганяти лютого ведмедя: Ква кинула в нього жменю червоних кусючих мурах, Палома вдарила його дзьобом у тім’я, Хутриця накинула на голову каструлю, а Марко закидав помаранчами. Так і прогнали непроханого гостя.

Асоціація з ведмедем у казці не здається аж такою фантастичною. За ведмедем у казці ховається цілком зримий і реалістичний образ, який сидить у печінках багатьох мільйонів людей, цілих народів і держав, які потерпають від лихого, нахабного, нестерпного тирана, сатани XXI cтоліття. Ведмідь, який хоче влізти в будиночок і розламати його, щоб позбавити всіх мешканців даху над головою, тим самим приректи на страждання та поневіряння. Ця історія відбувається на наших очах, і її кінець буде таким же щасливим, як і в казці, добро неодмінно переможе зло.

Історією про ведмедя, якого прогнали лісові жителі, розпочинається цикл із дванадцяти казок. Це перший досвід киянки Єлизавети Мельниченко в царині казкарства. До цього, у 2017 році вона дебютувала сатиричною книгою “Іншопланетна Рашка”. Минулоріч світ побачив наступний роман письменниці – “І засяє сонце”. Як бачимо, сатиричне дослідження нашого північного сусіда підтекстово присутнє в образах нової книжки авторки. І це природно не бути байдужим до долі країни, в якій живеш і не просто десь там, а в самісінькому центрі, у лоні міст руських – це я про Київ.

До речі, вона – випускниця факультету Міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка й вже отримала літературні відзнаки. Посипалися вони на її голову роком, що вже проминув. Єлизавета стала лавреаткою Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша, також премії “Літературні відкриття року” Київської організації Спілки письменників. Має у своєму арсеналі авторка й премію імені Максиміліана Кирієнка-Волошина в номінації “Проза”.

Ще одна дуже цікава особливість нової книжки Єлизавети Мельниченко – казки проілюстровані пів сотнею репродукцій картин видатного бельгійського художника-сюрреаліста Рене Маґрітта. Власне, авторка по-новаторськи підійшла до своєї роботи: вона написала казки до картин художника, щоб проговорити в сюжеті його полотна. До такого літературного ходу не додумався ще жоден український письменник живий чи мертвий. Ба більше, добрий чарівник, маг у книжці носить прізвище художника. І носить він його гідно, змагаючись зі злими силами, підступним та злим чаклуном Жерпіоном, хитрою Рудою Чупиндрою, пройдисвіткою Рогатою Буклею, злодієм Зеленим Бісом і багатьма іншими героями захопливої книжки.

Прочитавши цю яскраву книгу, маленький читач заглибиться у зворушливий та фантастичний світ, долучиться до світової культурної спадщини, оскільки сюжети казок у супроводі репродукцій картин проведуть його в незвідані та чарівні площини Маґрітта. Казки й ілюстрації до них поєднанні так, що зберігається простір для фантазії та тлумачень самої дитини.

У столиці Бельгії стоїть великий триповерховий музей Маґрітта, куди щодня приїздять люди з усього світу. На багатьох полотнах представлений сам художник. Добрий чарівник Маґрітт у казках Єлизавети Мельниченко допомагає мешканцям Синього лісу справлятися з усіма негараздами. Хтось украв усі гігантські яблука з гігантської яблуні, посеред Синього Лісу впали три велетенські яйця динозавра, зненацька спалахнула пожежа – на допомогу завжди приходить чарівник Маґрітт.

У Синьому Лісі, крім добрих сил, живуть і лихі. Мова про вищезгаданого Жерпіона. Різниця між чарівником і чаклуном, Маґріттом і Жерпіоном полягає в тому, що останній – круглий, гладкий, бо їсть багато тортиків і тістечок. Більше за все на світі Жерпіон ненавидить пташиний спів і музику, а тому зачаклував Пташиний Ліс і ціле Місто Скрипалів.

Синій Ліс розташований серед кольорових лісів. Є ще Жовтий, Червоний і трохи позаду – Зелений Ліс. У Синьому Лісі живуть мудрі сови, крокодил Кроко.

Дуже колоритним персонажем казки є Руда Чупиндра. Вона не працює та цілими днями спить у своїй халупі, а ночами загоряє під місячним сяйвом, щоб омолодитися. Метою її життя є вічна молодість і краса, тому вона ходить у Пташиний Ліс, де збирає сльози зачаклованих птахів, бо це – відомий засіб для омолодження.

Уже коли казки були видані, виявилося, що сам митець Рене Маґрітт вважав професію художника магічною, а малювальника картин – чарівником. Тож, це цікавий збіг, що в казках Єлизавети Мельниченко Маґрітт є добрим магом притому, що він сам уважав художника магом.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram