Я – красива, або як навчитися любити себе

Як полюбити себе. Фото: AdMe

Споконвіків на тендітні плечі української жінки було покладено багато різнопланових задач. Як-от ведення господарства, догляд за худобою, готування їжі на всю сім’ю, робота по дому, народження дітей та психологічна підтримка чоловіка. Водночас у юридичному аспекті права жінки були значно обмежені. Важка праця та часті роди виснажували організм жінки так, що у 30-35 років вона мала вигляд бабцею.

З плином часом та процесом емансипації, жінка отримала майже однаковий спектр правового захисту та стала поряд з чоловіком у суспільній ланці. Але, виникає питання – чи змінилася психологія українки, яка зовсім нещодавно була під повною протекцією чоловіка?

Це явище ми можемо прослідкувати, якщо порівняти жінку з села та жінку з міста. Перша, фактично залишилася на “своєму місці”. Тобто її обов’язки майже не змінилися. Вони все ще порпаються у землі, тримають курей та родять, як мінімум, двоє дітей. Інколи, під тиском обставин, вони переїжджають у місто. Але їхній стиль життєдіяльності абсолютно не змінюється. “Спочатку, треба забезпечити дітей всім необхідним, а собі – то все потім, колись”, – так вони мислять.

Проте жінка з міста має іншу думку. Вона розуміє, що потрібно бути трішки егоїсткою та бути “гнучкою”. Місто до цього провокує. Місто вимагає відповідати його нормам і правилам. Тому містянки ходять у салони краси, щоранку роблять макіяж та щомісяця відвідують косметолога. Вони слідкують за тенденціями моди, але мають власний стиль. Свої ресурси вони розподіляють рівномірно та звечора планують наступний день.

Все залежить від одного поняття – любові до себе. Жінці з села важко уявити, що таке “час для себе” та “гроші на себе”. Нехтування власними інтересами – це один з проявів нелюбові, неповаги до власного “Я”. Навіть, коли їм запропонувати абонемент на відвідування салону краси, вони будуть “тягнути” до останнього. Бо у них “маленькі діти, кури, свині, чоловік негодований”.

Про стиль одягу я взагалі мовчу. Ці велюрові халати, чорні лосіни, шльопанці та облягаючі кофтинки з леопардовим принтом на післяродову фігуру… Я б закрила всі фабрики, що виготовляють такі речі, бо це знущання з української жінки.

Зазначу, що кожну жінку можна зробити красивою. Ба навіть, без використання пластичної хірургії. У наш час індустрія краси не стоїть на місці. З розвитком YouTube, всі необхідні знання є у відкритому доступі. Питання інше – як привити любов до себе звичайній українській жінці?

На цю тему є чудовий австралійській фільм “Кравчиня: Помста від кутюр” або в оригіналі “The Dressmaker”. Головну роль у стрічці зіграла Кейт Вінслет. За сюжетом, героїня повертається у рідне містечко Дунгатар. Де, як і 100 років тому, нічого не змінилося. Але змінилися вона сама, бо поза межами дому, Тіллі (ім’я героїні) стала відомою модисткою. Вона здобула визнання сама, бо хотіла цього.

І наостанок фотопідбірка, як без зайвих зусиль та хірургічного втручання можна змінитися до невпізнаваності.