Після падіння античного світу з його численними “школами граматики”, риторів, філософів, християнство постало перед важливою дилемою. Якщо у Східній Римській імперії зберігалася централізована влада, а отже – система античної освіти просто еволюціонувала, зокрема, спромігшись відкрити перший “університет” (Атеней) в Константинополі (425 рік нашої ери), то в Західній Європі через розпад цивілізації, феодальний роздріб та загалом плачевну ситуацію з освітою, численні колись школи та атенеї занепали.

До того ж треба зазначити – захід римської імперії був християнізований гірше. Ба більше – якщо на сході імперії основні суперечки точились саме через високий рівень освіти, то численні різночитання Євангелія та навіть зрештою – Символу Віри, часто спиралися на дуже туманні уявлення як про першоджерело (Біблію), тим паче – творів Отців і Учителів Церкви.

Це не заважало паралельно й західній школі мати також своє блискуче богослів’я – Августін, Ієронім Медіоланський (Міланський), та навіть Боецій із далекої британської периферії.

Західне християнство зрештою прийняло цей виклик, проте, не візантійським способом (де переважно освіта, до того ж світська, організовувалася державою або двором та ж Магнаврська вища школа IX століття, також Константинополь). Візантійська модель визначала саму державу – як християнську, поєднану з Церквою, отже – будь-яка освіта зрештою несла в собі як відбиток колись блискучої античної культури (14 віршів із Гомера – один із іспитів у візантійській Атеней), так одночасно була глибоко просякнута християнським духом. Холістична (цілісна) модель Візантії куди більше була ближчою до платонівського ідеалу повного об’єднання філософів і правителів, під осяянням Божого благословення.

Також додаймо, що загальна мобільність людей в новій імперії була набагато вищою, аніж в Західній Європі. Візантійці навіть в XI століття дивувалися жорсткій класовості за походженням, що царювала у їхніх західнохристиянських союзників.

Християнська церква в Європі була ж відділена від великого обсягу світської влади в Європі, залежала одразу від декількох політичних центрів, а зрештою – була вимушена з ними конкурувати за “християнськість”. Як-от перша інквізиція (дослідження чистоти віровчення) була започаткована Священної Римською імперію (тобто, німцями), так і перші школи почали відкривати ще Меровінги, а перший університет (Болонья) відкрила саме імперська влада. Нова (цехова) модель освіти зрештою перемогла в конкурентній боротьбі – і католицька церква вступила в конкуренції за “уми й серця” середньовічного суспільства.

Така модель більше нагадує арістотелівську – особливо згдауючи, що свою філософію він був вимушений доносити в публічних садах Атен – Лікеї, на відміну від Платона (сади Академу належали останньому особисто – отже, ніхто не “заважав”). Аристотель, як і католицька Церква зрештою потрапляли в умови жорсткої конкуренції, де тільки переконливість і розум могли важити для перемоги. Можливо, саме цим зрештою викликаний означений багатьма дослідниками “ухил в раціоналізм” католицької церкви (на відміну від східних, яких вважають більш “містичними”). Зрештою, містицизм і самого Платона теж не викликає глибоких сумнівів.

Уже створивши потужну мережу власних шкіл, університетів – кращих в Європі, ставши головним провайдером вищої освіти в Європі, католицька церква пережила ще й дві наступні навали – Реформацію та Просвітництво (з його революціями). Так, колись католицькі університети Тюбінґена, Амстердама, Парижа, Оксфорда, Кембриджа стали або світськими навчальними закладами, або вже включалися в нові конфесії. Уже нові богословські коледжі на теренах Північної Америки – Гарвард, Єль, Прінстон – засновувалися як не-католицькі (проте – християнські). Здавалося б, перевагу в освіті було втрачено – назавжди.

Та відкрився цілий новий світ – країни Азії, Африки, підносилася Латинська Америка. Вища освіта європейського зразка перестала бути перевагою лише європейців. Фактично, із системних гравців тільки католицька церква змогла розгорнути настільки потужну систему вищої освіти в країнах “третього світу”. Часто – це єдина можливість у цих країнах здобути вищу освіту як таку.

За різними підрахунками, у світі налічується від півтори до двох тисяч католицьких університетів та інститутів. Це – окремо власне від суто церковних семінарій. Низка орденів та організацій опікується ними – або звичайне церковне керівництво, або почасти, ордени – з яких найвідоміші домініканці, єзуїти, францисканці.

США – яскравий приклад, коли переважно протестантська за своїм заснуванням країна, створила найбільшу в світі національну систему католицьких університетів. Найбільш з них виділяються Джорджтаунський університет (альма-матер Біла Клінтона, одна з перших шкіл державного управління у світі, стабільно входить у п’ятірку-десятку найкращих та найбагатших американських університетів), Університет Нотр-Дам у Саут-бенді (Огайо) та Провіденс (де вчилися представники династії Кенеді, наприклад). Загалом, за даними американської федерації католицької освіти, в країні до 1 200 різноманітних закладів, університетів і вищих шкіл.

В Україні ми маємо тільки два заклади наразі – Український Католицький Університет (заснований нашою УГКЦ) у Львові, та Інститут Релігійних Наук св. Томи Аквінського в Києві (заснований домініканським Орденом). У Росії – жодного, як і в Білорусі. Загалом, на пострадянському (за винятком Балтики), є лише ще один схожий університет – ім. Саби Орбеліані в Грузії.

Марта Нусбаум (одна з провідних мислительок сучасності) вважає у своїй книзі “Не заради прибутку: навіщо економіці гуманітарні наука”, що саме католицька система освіти “врятує західний світ” від повного розпаду та духовно-мисленнєвої дефрагментації. “Сократичний діалог”, велика увага до античного й загалом європейського спадку, раціоналізм, спирання на гуманістичні цінності сприйняття та сопричастя – те, що вона вважає головними її перевагами.

Це тим більше стає наочним, коли читаєш звістку ще річної давнини – у Стенфорді після ста років читання закрили курс “Основи Західноєвропейської цивілізації”, бо на нього записалося нуль студентів.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram