Катерина Езау – американська науковиця з України. Її дослідження мають величезне значення для ботаніки, а робота у цій галузі посприяла розвитку науки. Але на історичній Батьківщині, де Катерина провела перші 20 років свого життя, про неї практично забуто.

Прадіди Катерини з боку обох батьків – Арон Езау та Генріх Геезе – на початку XIX століття переїхали з Пруссії на південь України. То був період, коли Російська імперія активно заохочувала німців освоювати малозаселені землі Таврії, нещодавно відібрані в Османської імперії. В умовах малоефективного кріпацького господарювання імперія дуже потребувала досвіду працьовитих і дисциплінованих німців.

Батько Катерини, Йоганн Езау, був відомим інженером-технологом. Він заснував у Катеринославі (нині місто Дніпро) власний завод із виробництва сільськогосподарської техніки, а на початку XX століття став міським головою Катеринослава. Одружився з Маргаритою Тевс, у шлюбі народилося четверо дітей. Катерина була наймолодшою – вона з’явилася на світ 3 квітня 1898 року.

За своїми релігійними переконаннями родина Езау була менонітською – тобто приналежною до протестантської деномінації, що сповідувала ідеї мирного співжиття всіх людей, незастосування сили та неспротиву чужій силі. Меноніти принципово не брали в руки зброю й ніколи не служили у війську.

Читайте також: Двічі вигнанці – українські меноніти

В 11 років Катерину віддали до жіночої гімназії. У цей період вона опанувала німецьку, англійську й російську мови, згодом оволодівши також іспанською, французькою і португальською. 1916 року дівчину відправили до Москви – навчатися на Вищих жіночих Голіцинських сільськогосподарських курсах. Але вона встигла закінчити тільки один курс із трьох. Наступного року почалася революція, і після літніх вакацій Катерина залишилася вдома у Катеринославі.

Навесні 1918 року німецькі війська прийшли в Україну як союзники на запрошення уряду Української Народної Республіки. Після гетьманського перевороту та приходу до влади Павла Скоропадського родині Езау здалося, що життя налагодилося. Батька знову обрали міським головою Катеринослава. Але так тривало недовго. У грудні 1918-го Гетьманат зазнав краху. Езау довелося негайно тікати з міста. Вони виїхали до Берліна в поїзді разом із німецькими офіцерами, яких евакуйовували на Батьківщину.

У столиці Німеччини родичі допомогли родині Езау освоїтися. Катерина завершила навчання у місцевому сільськогосподарському коледжі, але знайти солідну роботу не могла. Повоєнна ситуація в Німеччині, розбурханій тяжкою економічною кризою та необхідністю сплачувати великі репарації, не сприяли цьому. Тому вже 1922 року Катерина з батьками переїхала до США, де саме починався період економічного розквіту – так звані роки “просперіті”.

Опинившись у Каліфорнії, Катерина почала працювати в цукровій компанії Шпрекеля, займаючись селекцією цукрових буряків. Водночас, вона мріяла продовжити навчання і займатися наукою. Тому вступила до аспірантури Каліфорнійського університету в місті Девіс і 1932 року здобула ступінь доктора філософії. Це дало змогу Катерині почати викладацьку й дослідницьку роботу в Каліфорнійському університеті Берклі – одному з найкращих вишів у світі.

Спершу дослідження Катерини Езау стосувалися вдосконалення цукрових буряків у сенсі опірності різноманітним хворобам. Але згодом вона значно розширила коло своїх наукових інтересів, зайнявшись фундаментальним вивченням анатомії рослин. 1953 року побачила світ її праця “Анатомія рослин”, яка стала настільною книгою всіх ботаніків та селекціонерів і за глибиною наукового викладу досі вважається однією з найкращих у світі в цій галузі. Свідченням цього є поява другого (1965) і третього (2006) видань книги. А загалом Катерина Езау є авторкою 5 книг і 162 наукових статей з ботаніки.

Вагомий внесок Езау в науку був гідно оцінений американським урядом і науковою спільнотою. 1957 року її обрали до складу Національної академії наук США, причім вона стала тільки шостою жінкою в історії цієї організації. 1963 року Каліфорнійський університет у Девісі присудив їй звання професорки. Після цього Езау перевелася до Університету Каліфорнії у Санта-Барбарі, де продовжувала працювати до 94 років. Студенти відзначали її надзвичайно високий рівень викладання, легкість подачі навчального матеріалу, почуття гумору та людські якості – вона завжди була готова допомогти порадою, відповідала на всі запитання і листи своїх студентів навіть у вельми поважному віці. П’ятнадцятеро аспірантів стали докторами наук під її керівництвом.

У 1989 році Президент США Джордж Буш-старший нагородив Катерину Езау Національною науковою медаллю “На визнання її видатної діяльності як американської ботанікині, за доскональні дослідження і відкриття, як фундаментальні, так і прикладні в царині анатомії рослин, що тривають понад шість десятиліть; за успішну викладацьку діяльність та написання наукових праць, підготовку нових поколінь вчених-ботаніків і за популяризацію ролі жінки в науці”.

В одному зі своїх інтерв’ю, розмірковуючи про роль жінки в науці, Катерина Езау сказала:

“Я ніколи не переймалася щодо того, що я жінка. Мені ніколи не спадало на думку, що стать може мати якесь значення. Я завжди вважала, що жінки можуть працювати так само, як і чоловіки. Тож коли мене обрали до Національної академії наук, я дійсно була здивована – але не тому, що я жінка, а тому, що на мою думку, зробила занадто мало для такої честі”.

Катерина Езау пішла з життя 4 червня 1997-го в місті Санта-Барбара, штат Каліфорнія, маючи 99 років. У Сполучених Штатах Америки її визнано однієї з найвидатніших ботанікинь в історії країни.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram